А тепер трохи музики

242

Я рядовий користувач інтернету, налаштування модему і тонкощах підключення до інтернету нічого не розумію. В черговий раз сталося неминуче: пропала мережа. Три дні протанцювавши близько модему з бубном, дзвоню в техпідтримку. Чую до остраху ввічливий залізний голос.

— Здрастуйте, ви звернулися у технічну підтримку компанії «*****».

Дуже добре: як мінімум, я потрапила, куди потрібно.

— Якщо ви хочете пиріжків з капустою, натисніть 1. Якщо з м’ясом — 2, якщо з картоплею — 3, солодкі — 4. Для зв’язку з нашим оператором, натисніть 5.

Спасибі, милі! Мені подобаються всі ваші пропозиції, але спочатку хочеться налаштувати модем.

— На жаль, всі оператори зайняті. Будь ласка, залишайтеся на лінії протягом двох хвилин.

Напевно, багато дзвінків. Звичайно, почекаю. Звичайно, мені подобається ваша чудова мелодія. Вона заспокоює мене і дарує надію, що через дві хвилини мені хто-небудь відповість.

— На жаль, всі оператори зайняті. Будь ласка, залишайтеся на лінії протягом двох хвилин.

Ні, мені не складно почекати ще пару хвилин. Це анітрохи мене не утруднить.

— На жаль, ніхто не може відповісти на ваш дзвінок. Після сигналу назвіть логін, номер договору і опишіть свою проблему. Ми обов’язково вам зателефонуємо. [Бі-і-іп.]

Після третього дзвінка починаєш ненавидіти мелодію. Після п’ятого знаєш напам’ять усі фрази. Після двох годин мук на наступний день йдеш купувати 3G.

А ту мелодію з тих пір я ненавиджу. І неважливо, що це Моцарт.