Останнім часом забагато розвелося людей, які не соромляться голосно називати себе «бідними» або навіть «жебраками». Спеціально для цих товаришів дещо проясню.
Якщо ти змушений купувати вітчизняну машину замість імпортної, то ти — не бідний. Бідна людина взагалі не може взяти і купити собі машину. Ніяку.
Якщо ти можеш собі дозволити виїхати на відпочинок тільки на дешеві і непрестижні курорти, то ти — не бідний. Бідна людина взагалі не буде витрачати час і гроші на «відпочинок» і «подорожі».
Якщо, роблячи в квартирі ремонт, ти змушений економити на тому і на цьому, вибираючи варіанти подешевше, то ти — не бідний. Бідний чоловік до цих пір живе з ремонтом і меблями, які пам’ятають товариша Брежнєва або навіть Хрущова.
А що стосується слова «жебрак»… Бомжа на вулиці бачили? Ось це — жебрак. Бачили коли-небудь старенького пенсіонера, який колупається в смітнику? Це — теж жебрак.
Повість Горького «На дні» читали? Дуже наочний опис того, хто такі убогі насправді, і яким вони володіють майном (спойлер — практично ніяким).
А коли людина, що володіє власною квартирою, комп’ютером, телефоном не з дешевих, телевізором, холодильником і пральною машиною, називає себе жебраком… ти навіть не знаєш — то валерьяночки собі накапати для заспокоєння, то п’ять копієчок вийняти і подати йому, убогонькому.
