Підкреслювати велич і старовина російського народу – в цьому академік бачив завдання історика
Конфлікт з Міллером
Видатного російського вченого завжди зображують поборником правди у всіх траплялися у нього конфліктах. Одним з таких було зіткнення з Герхардом Міллером, одним із перших членів Петербурзької Академії наук. Міллер був запрошений у Росію, щоб зайнятися детальною розробкою джерел з російської історії.
У 1749 році Міллер готував доповідь в Академії «Про походження народу та імені російського». За тодішніми правилами, він повинен був пройти цензуру колег. Ломоносов різко ополчився на непрочитану мова, домігся від Академії наук її засудження і знищення надрукованих примірників. Але Ломоносов на цьому не зупинився і наполіг на розжалування Міллера з професорів в ад’юнкти з убавкой платні.
Політичні мотиви
У своєму творі Міллер, спираючись на праці працював до нього в Петербурзькій Академії Готліба Байєра, розвинув концепцію скандинавського походження першої правлячої династії і держави на Русі. Теорія Міллера дійсно була дуже хиткою, але Ломоносов звернув на неї зовсім не наукову критику.
За твердженням Ломоносова, «мова Міллера не може служити до честі Академії і спонукати народ російський любов до наук». По-перше, казав Ломоносов, Міллер заперечує легенду про місію апостола Андрія до слов’ян, а це замах на релігію. І, крім того, якщо Міллер прав, то слід було б скасувати Орден св. Андрія Первозванного, а це неприпустимо. Нарешті, припущення Міллера про те, що шведи дали російським государів, а чухна, тобто фіни – ім’я, образливо для російської національної честі.
Тобто, мотиви, з яких Ломоносов обрушився на норманську теорію, були відверто політичні. Наукових заперечень проти неї Ломоносов не навів.
Михайло Ломоносов, 2-й фільм: Врата вченості – кадр з фільму
Альтернативна концепція
Ломоносов зовсім не мав до того часу якихось відомостей, які дозволяли йому спростувати норманську теорію. Тільки конфлікт з Міллером спонукав його зайнятися разысканиями давньої російської історії. Але вони просувалися повільно. Лише після смерті Ломоносова вийшов перший том його «Стародавньої російської історії». Є відомості, що Ломоносов написав чернетки ще двох томів цієї історії, але вони втрачені.
На сторінках своєї книги Ломоносов представив розгорнуту альтернативу норманизму. Він спростовував ідею, ніби цивілізація була принесена східним слов’янам скандинавами. Ломоносов показав, що скандинавські мови самі містять запозичення з слов’янських мов, пов’язані з міським способом життя і торгівлею. Він стверджував, що варяги не були скандинавами, а являли собою безліч народностей. Конкретно русів Ломоносов зближав з пруссами і литовцями, яких вважав слов’янами.
“Михайло Ломоносов” – Серіал – 1984
Ломоносов не приховував, що його завдання – підкреслювати «старовину і велич російського народу». Тобто він заздалегідь говорив про свою упередженість, що чимало пошкодило йому в очах учених. Хоча його концепція була не менше обґрунтовано фактами, ніж норманнская. З сучасної точки зору, в обох були суттєві прогалини. Але після смерті Ломоносова нікому було продовжувати його лінію, тоді як норманнская теорія знайшла багатьох прихильників, особливо за кордоном.
