— Компанія«********», Любов, здрастуйте!
Я ненавиджу кожного, кому вимовляю цю фразу. Я — оператор колл-центру, у мене є ім’я, регламент, доступ до робочих програм і картками, по яких я консультую, і є певні обмеження. Але чому цього не розуміє відсотків дев’яносто клієнтів?
Я не можу відповісти на питання по карті нікому, крім власника. Навіть з ім’ям. Навіть з паспортом. Навіть чоловіку (дружині, сестрі, братові, другу). Навіть якщо ви подасте в суд. Я не маю права, я отримаю штраф, це неетично, я підписувала папери.
Я можу перевірити інформацію тільки при наявності цифрової кодової інформації. Навіть якщо є паспорт. Навіть якщо мені вже сто разів говорили». Змінити інформацію тільки з кодом. Навіть якщо ну дуже потрібно.
Я можу перевірити заявку, тільки якщо є її номер. Немає номера — пишіть нам за формою зворотнього зв’язку. Навіть якщо будете скаржитися. Навіть якщо немає часу і треба швиденько.
Гроші зараховуються тільки через три-п’ять робочих днів. Ні, я не можу прискорити. Ні, навіть якщо терміново потрібно. У мене немає технічної можливості. Навіть якщо я курка, не можу.
Я не можу допомогти вам з поповненням мобільного телефону. Це в інший відділ, я вас переключу. Ні, я не можу перевірити. Ні, у мене немає номера вашого оператора. Ні, у мене немає доступу в інтернет, я не можу погуглити.
У мене є ім’я. Я його назвала. Я не «дівчина». Я не «Олена». Я не «Марина».
Я не можу з’єднати з начальством. Ні, не можу. Навіть якщо я сука, не можу. Навіть якщо подасте в суд, не можу.
Люди, ну не будьте ви такими задолбателями! Як я рада, що звільняюся…
