Ніколи не розуміла тих, хто, приходячи в гості, просто смикає вхідні двері замість того, щоб зателефонувати або постукати. Гаразд, може у них у будинку так прийнято: якщо ти подзвонила в домофон, то і вхідні двері під’їзду для тебе відкривають, і відразу ж дають дозвіл на вхід в квартиру. Хоча в цьому випадку є велика різниця — живеш ти на третьому поверсі або на вісімнадцятому. Та й надавати гостям можливість входити, не зустрівши їх біля дверей, в моєму уявленні, не надто ввічливо.
Все це нічого, коли так чинять друзі — їх я люблю і чекаю. Але у випадку з кур’єрами подібна поведінка просто бісить. Ви прийшли не в гості, ви працюєте. Я вас не знаю і, швидше за все, в квартиру не пущу. Так, я чекаю, щоб скоріше отримати доставку і відпустити вас. Швидше за все, я відкрию двері відразу ж, як ви з’явитеся з-за рогу. Але якщо я не маю можливості чекати біля дверей, якого чорта ви смикаєте? Вона закрита зараз і ніколи не буде стояти відкритою. Я знаю, що багато хто чомусь не справляються зі складним завданням розгледіти дверний дзвінок або натиснути на нього досить сильно. Але що не дозволяє постукати? З чого ви взяли, що я даю вам право увійти в мою квартиру, тим більше без мого прямого дозволу?
Задовбали.
