«Дорогі мої старики» Ірини Верхградской

11


У маленькому світі Ірини Верхградской кого тільки немає — за 30 років творчості на світло явлено більше 1,6 тисяч персонажів. Але бабусі і дідусі чіпають до глибини душі.
«Дорогие мои старики» Ирины Верхградской Искусство
Сама авторка називає серію «Дорогі мої старики» улюбленої.
— Кожна фігурка — це образ долі, яку я проживаю разом з персонажем. У відгуках мені дякують, кажуть, що подивилися і тут же кинулися телефонувати бабусі, — ділиться Ірина.
Її мініатюри можна розглядати нескінченно — в них стільки впізнаваних деталей, що, здається, і справді забіг в гості до улюбленої бабусі.
«Дорогие мои старики» Ирины Верхградской Искусство
Шити Верхградскую навчила мама. Вона спорудила для маленької Іринки красуню-ляльку на ім’я Людка, з якої та не розлучалася. Потім старша сестра зробила з тканини ляльку-дівчинку, забезпечивши її пристойним гардеробом. Ірина підсіла на шиття підлітком – подружки бігали на танці, а вона створювала своїх чоловічків.
«Дорогие мои старики» Ирины Верхградской Искусство
— Одним з перших з’явився професор, схожий на персонажа «Кабачка 13 стільців», — розповідає майстер. — Я йому подарувала наукові книги та енциклопедії. А ще — супружницю-фифу, у якої були сукні, шубки, прикраси, сумочки, журнали мод.
«Дорогие мои старики» Ирины Верхградской Искусство
Потім народилася сім’я «колгоспника»: здоровий дядько з бородою і його дружина в червоних коралях. Їм я зв’язала смугасті килимки та доріжки (попутно освоїла суміжні техніки), ліжко з дроту зробив мій старший брат. На ліжку — купа подушок і клаптева ковдра.
«Дорогие мои старики» Ирины Верхградской Искусство
Після школи Ірина не ризикнула піти на художнє відділення – злякалася, що на великому ескізі не зуміє себе показати. Все життя пропрацювала в книжковому магазині. На якийсь час захоплення було закинуто, а потім вона стала мамою – і все почалося спочатку.
— З’явилися міліціонер, водій, індіанка в сарі (по телевізору показували «Гіту і Зиту»). Потім донька попросила зробити принцесу — піратам треба було когось викрадати. Поступово знайшла свою техніку. Крім шиття, стала застосовувати і пластику, — ділиться Ірина.
«Дорогие мои старики» Ирины Верхградской Искусство
Над образом вона працює до двох тижнів – але от, припустимо, Джекі Чана переробляла 18 разів. У колекції Верхградской мирно сусідять Індіра Ганді, Даліда, Дін Рід, Майя Кристалінська, Володимир Мигуля, Олег Попов. Для більшості ляльок відразу замислюється інтер’єр.
Побачити творіння Ірини можна на різних виставках, побували вони і в Москві. Але постійної експозиції у рукодільниці немає, а це прикро. Тому що бажаючих заглянути на вогник у дружну компанію з Сибіру завжди вистачає – він дуже теплий цей маленький світ.
«Дорогие мои старики» Ирины Верхградской Искусство
«Дорогие мои старики» Ирины Верхградской Искусство
«Дорогие мои старики» Ирины Верхградской Искусство
«Дорогие мои старики» Ирины Верхградской Искусство
«Дорогие мои старики» Ирины Верхградской Искусство
«Дорогие мои старики» Ирины Верхградской Искусство
Дякую