Джозеф Уейл – жовтий кидала, перещеголявший Остапа Бендера

52


Джозеф Уейл
Напевно, всі пам’ятають комедійний художній фільм «Афера» з Робертом Редфордом і Полом Ньюманом в головних ролях. Але не багато хто знає, що він заснований на реальних подіях. А афериста, який здійснив грандіозну аферу в реальному житті, звали Джозеф Уейл. Його по праву називають одним з найвідоміших американських шахраїв.
Джозеф Уейл народився в Чикаго в 1875 році. Батьки майбутнього афериста були європейцями, що не завадило йому згодом отримати прізвисько Yellow Kid (Жовтий кидала). Але справа тут зовсім не в кольорі шкіри, а в пристрасті Уейла до краваток і носових хусток жовтого кольору.
Перша робота Уейла була далека від ідеалу – він влаштувався подавальщиком в брудному салуні на околиці Чикаго. Втім, така робота йому набридла і Джозеф влаштувався комівояжером. Об’їжджаючи прилеглі ферми, він торгував засобом від глистів, які сам і вигадав. Цікаво, що від глистів зілля не допомагало, зате виліковували нежить.
Джозеф Уэйл - желтый кидала, перещеголявший Остапа Бендера мошенничество
Але ці дрібні обмани не влаштовували Уейла, мріяв про набагато більший розмах. Тоді він придумав аферу з собакою. Все починалося з того, що в якій-небудь фешенебельний бар Чикаго заходив добре одягнений пан середніх років з маленькою собачкою, шия якого була обвішана медалями. За випивкою пан, а це був ніхто інший, як Джозеф Уейл, розповідав бармену про собаку і призи, які вона отримала на різних конкурсах та оглядах. Потім він раптом згадував, що йому необхідно терміново навідатися в банк, але з собакою туди не можна. Далі слідувала прохання приглянути за собакою. Бармену давалося десять доларів і бралося обіцянку, щоб він стежив за собакою як за зіницею ока.
Джозеф Уэйл - желтый кидала, перещеголявший Остапа Бендера мошенничество
Незабаром в бар заходив напарник Уейла – Фред Бакмінстер, одягнений не бідно, але і не багато. Побачивши собаку, він збуджено скрикував і починав з благанням у голосі просити бармена продати тварину, оскільки він обіцяв померлій дружині тримати в домі собаку точної такої породи, але ніяк не міг знайти її. Спочатку Бакмінстер пропонував купити собаку за сто доларів. Бармен, звісно, говорив, що собака не його і він лише наглядає за нею. Але чоловік продовжував голосити і підвищував ціну до трьохсот доларів. У підсумку він залишав бармену 50 доларів застави і свою візитку з умовою, що бармен спробує умовити господаря продати собаку.
А ще через невеликий проміжок часу в бар знову входив Уейл з опущеними плечима і тремтячими губами. Він розповідав про жахливі новини, які йому повідомили в банку. Він розорений і залишився без гроша в кишені. Бармен смекал, що на цій справі можна заробити і тут же пропонував продати йому собаку. Зазвичай пропонувалася сума вдвічі менша, ніж обіцяв напарник Уейла – 100-150 доларів. Аферист відмовлявся, оскільки цю собачку дуже любила його дружина, яка нещодавно померла. Бармен накидав ще 25-50 доларів і отримував собаку.
Задоволений бармен кидався дзвонити за вказаним на візитці номером, але, зазначеного в ній людини там не було, та й ніколи не було. У найкращий день Уейл з компаньйоном продавали до десяти собак. Вони співпрацювали з розплідником, де бродячих собак приводили в божеський вид і навішували медалі. Чистий прибуток шахраїв досягала 5 тисяч доларів на тиждень. З урахуванням інфляції прибуток в даний час склала б близько 150-200 тисяч доларів.
Уейл був благородним шахраєм, який давав бармену невелику підказку і шанс не потрапити до них на гачок. Але ніхто не звертав уваги на те, що в обох учасників афери померла дружина.
Найвідомішою витівкою Джозефа Уейла стала афера з фальшивими банком, яка і лягла в основу фільму «Афера». Все сталося в кінці 20-х років минулого століття перед самим початком Великої депресії. Уейл вирішив продавати неіснуючі земельні ділянки, оскільки багато намагалися вкласти свої заощадження в нерухомість. Але велика афера вимагала підготовки, а головне – переконливості. Допоміг випадок. Аферист побачив у газеті оголошення від банку Chicago Tribune, який переїжджав у новий офіс. Уейл зустрівся з власником будівлі і домовився про оренду офісу, який звільняв банк Chicago Tribune.
Тим часом вічний компаньйон Уейла – Бакмінстер обробляв канадського мільйонера, який клюнув на повідомлення про те, що власник банку готовий продати нафтоносні ділянки за чверть від їх реальної ціни за умови оплати готівкою. Схема канадцеві сподобалася, оскільки дозволяла піти від сплати податків.
Прибулого в Чикаго мільйонера на розкішному автомобілі привезли до будівлі банку Chicago Tribune, хоча той звідти вже з’їхав. Щоб пустити канадцеві пил в очі, Уейл найняв цілий штат помічників. Одні зображували банківських службовців, інші клієнтів банку. В офісі фінансової установи вирувало життя, було видно, що банк процвітає. Потім мільйонера знайомили з власником банку, якого грав Уейл.
Далі йшли переговори про вартість землі. І незабаром щасливий канадець поїхав, збіднів на 400 тисяч доларів, але з паперами на землю, де знайшли нафту, які коштували в кілька разів більше відданої готівки. Витрати при підготовці афери склали близько 50 тисяч доларів. Все інше стало прибутком Уейла. За сьогоднішніми мірками на цій афері він заробив близько 10 мільйонів доларів.
Джозеф Уэйл - желтый кидала, перещеголявший Остапа Бендера мошенничество
Афера з фіктивним банком стала однією з найбільш вдалих для Уейла. Але вже в 1950-х роках в його житті почалася чорна смуга. Спочатку заарештували Бакмінстера, потім були схоплені ще парочка спільників афериста. Та й самого Уейла часто замикали за грати. Він став надто відомий, лишився без спільників і грошей.
Жовтий кидала намагався промишляти аферами і в кінці 60-х років, будучи вже старим. Але справи вже не йшли як раніше. У підсумку шахрай потрапив у міський притулок для бездомних.
Джозеф Уейл помер у віці 101 року у притулку, де провів останні роки свого життя. Він похований на чиказькому кладовищі Acher Woods, в могилі для бідних.