Гюльчатай, відкрий сторінку

48

Працювала я пару років тому в колл-центрі стільникового оператора. Слово «абонент» стає виключно лайливим вже через місяць роботи, а принцип «завжди вважай абонента клінічним ідіотом» виробляється через три місяці.

«Вася, дай халат, вони нас бачать», — класична історія, яка увійшла в аннали всіх звонковых служб. Такого типу розмови відбуваються в середньому раз на тиждень. Буває і навпаки:

— Вам потрібно перевірити налаштування вашого телефону.
— А ви можете перевірити мої налаштування?
— Ні, не можу: я ваш телефон не бачу.
— Чому?!

* * *

Майже опівночі. Дзвонить чоловік з приємним голосом і солідним тарифом. Скаржиться, що не працює інтернет на комунікаторі під вінду: сторінки, мовляв, не відкриваються. Звучить дядько на рідкість розумно, зрозуміло і грамотно. Розбираємося, перевіряємо налаштування.

— А тепер спробуйте відкрити якусь сторінку. Наприклад, Яндекс.
— Та навіщо мені ваш Яндекс? Яндекс у мене і так працює! У мене найкрасивіші повії не відкриваються!

* * *

— Наберіть wap.mts.ru…
— Як? Руками?
— Якщо зможете набрати без допомоги рук — будь ласка, я не заперечую.

* * *

Збій прийому платежів. У колл-центрі аврал; пояснювати абонентам, що їх платіж на 20 рублів обов’язково буде зарахований протягом доби, висаджують всіх співробітників, у яких є навушники. Кожен дзвінок — конфлікт.

— Дівчина! Про ваші затримки вже в газетах пишуть!