Давайте сьогодні подивимося на один із найбільш масштабних і дорогих девелоперських проектів нашого часу – район Хафенсіті в Гамбурзі! На місці колишнього портового району з’являються будинку від кращих архітекторів світу, місце робочих займають п’яні студенти, склади переробляють у філармонії, а замість мануфактур – туристичні центри і музеї.
Цей проект вважається наймасштабнішим в Європі, площа забудови і редевелопмента займає 220 га. Притому мова не йде про якомусь спальному районі або забудові полів навколо Гамбурга – тут будують повноцінні райони поблизу історичного центру з житлом, офісами, готелями, торгівлею та іншими речами.
Історія і вода
Будують все на місці колишніх портів. Кажуть, що місто потай скуповував землі у приватних осіб десь з 1970-х років для уникнення спекуляцій і завищених цін, але це скоріше міська легенда. Офіційно ж проект анонсували в 1990-их, а генеральний план розвитку району був розроблений в 2000 році.
Досить цікаво, що після першого побудованого будинку план був переглянутий – вийшов виродок в стилі Лужкова. Потім був доповнений у 2007-му план, який розділив проект на шість черг реалізації.
Гамбург – портове місто, а Хафенсіті перекладається як… «Портове місто». Після війни місто повернувся спиною до Ельби і розвивався в іншу сторону, зараз же ситуація змінилася кардинально. Але цінність води тут розкрита погано – в рамках проекту створюють набережні, але найчастіше це транзитний променад з невеликим числом ослонів і дуже рідкісними магазинами.
Виглядає жахливо, але головне – на такий набережній нічого робити, вона не запрошує людей провести тут час. Торгівля і громадське харчування оживили б простір і створили життя.
Тут якесь історичне зневага до води, про цю проблему я писав в пості про місто. Таке становище дуже пригнічує, але хоча б не проклали шосе вздовж води, як це люблять робити в Москві чи Петербурзі. До речі, ця набережна від Захі Хаддид:
Планувально тут закладені площі біля води, де сконцентрована життя. Але на емоційному рівні це сприймається оазисами серед пустелі – міське середовище неоднорідна і в основному нудна. І це на тлі гарної архітектури!
Эльбская філармонія
Практика створення висотних домінант теж перейшла в новий район. Раніше цю роль відігравали церкви і ратуші, тут же такою домінантою стала відома Эльбская філармонія. Відома, тому що первісний бюджет був 241 мільйон євро, а в підсумку виріс до 789 мільйонів. Іноді кажуть, що реальна ціна ще більше.
Найчастіше про філармонії говорять в контексті крадіжки і освоєння грошей, мовляв, не лише у нас таке люблять. Але нам швидше важлива містобудівна функція – ця філармонія вже стала визначною пам’яткою міста і щодня притягує людей в новий район Гамбурга.
Кращий вид на філармонію відкривається з води, це ще одна причина важливості проекту (Гамбург ж портове місто, пам’ятаєте?). З 1875 року тут стояв найбільший склад міста – Кайзершпайхер. На складі зберігали какао, тютюн і чай до 1990-х років. Будівля філармонії посадили на старий склад, так що це ще й переосмислення історичної спадщини.
фото Varlamov.ru
Тут 26 поверхів в 110 метрів. Будівля спроектована як культурно-житловий центр: великий концертний зал на 2100 місць, малий зал на 550 місць, готель на 244 кімнати, 45 квартир, магазини, ресторани і парковка.
фото Wikipedia.org
На перших поверхах йде парковка, а щоб потрапити в готель, філармонію, оглядовий майданчик або кафе, потрібно підніматися на досить незвичному ескалаторі – він горбатий. Як я зрозумів, архітектори спеціально поступово звужують простір проходу, щоб підсилити ефект відкрилися пейзажів міста і інтер’єрів філармонії:
Що-то вже ремонтують. Відкрили філармонію в 2017 році після 10 років будівництва:
Як зазначають архітектори проекту Жак Херцог і П’єр де Мерон «у філармонії є три зразка для наслідування: стародавній театр в Дельфах, архітектура спортивного стадіону і намет».
Кожне скло філармонії зроблено вручну і має унікальну форму:
Ще тут перед входом вкрай милі протитанкові кубики лего:
Забудова і планування
Повернемося до самого району і подивимося детальніше на рядову забудову. Філософія проекту проста: створюємо гармонійне середовище проживання, порівнянну і схожу на історичний Гамбург.
Тут щільна забудова, людський розмір вулиць, не дуже багато зелені, а середня висота житлової забудови – 6-7 поверхів.
Кругом будівництво, але часто будинок вводять в експлуатацію частинами. Наприклад, можна запустити магазини і отримувати гроші з оренди, поки йде обробка під’їздів і фасадів. Ще тут добре видно товщина утеплювача – приблизно стільки ж у Петербурзі роблять. Тільки тут не забули висунути вікно на товщину цього самого утеплювача, щоб фасад був рівним і не було зайвих тепловтрат:
Район поділений на функціонально різні цілі: 33% – житло, 53 % – офіси та підприємства обслуговування, 4% – роздрібна торгівля та гастрономія, 7% – дозвіллєвого закладу, культурного, освітнього призначення, а також готелі, 3 % – нові промислові підприємства, які будуть розміщені тільки на північ і схід від залізничного полотна.
У Хафенсіті будуть працювати не менше 40 тисяч чоловік. Забудова розрахована переважно на дві категорії: молоді сім’ї та «50+». Тут вже побудовані школи та інші соціальні заклади для комфортного життя. Що цікаво, один з дитячих садків зроблений… на даху будинку:
Зелених зон або просто скверів тут мало, зате їх об’єднують з непоганими дитячими ігровими. Знімати дітей у Німеччині не прийнято, тому повірте на слово!
Сюди кликали кращих архітекторів з усього світу, але перед роботою їм задавали параметри та обмеження. Тут немає кричущої архітектури, адже якщо кожен будинок буде «бомбою», то простір буде перенасичений і некомфортно для людини. Зате кожен будинок унікальний і чимось відрізняється від іншого:
Це приклад чесної архітектури – тут не стали робити фасад, залишили сам матеріал будинку:
Тут порушені пропорції. У світі не існує рівних ліній і прямих кутів, тому не зовсім ідеальні будинки здаються нам більш дружелюбними – архітектор зробив ставку саме на це:
Частина складів і старих будівель була збережена і перероблена. Наприклад, нова пішохідна зона зі старим будинком – зв’язок нового зі старим дає відчуття обжитості. Ще тут навмисно викривити вулицю, щоб вона цікавіше сприймалася людьми і створювався акцент на будинку:
Десь з’явилися музеї та магазини. Саме в Хафенсіті розташований музей мініатюрної Німеччини (дуже раджу!).
У багатьох місцях є дворівнева система вулиць і мостів. Це зроблено для поєднання старого і нового, а також для безперешкодного доступу рятувального транспорту в разі повені.
Підлога зроблена з дерева, і, здається, воно було взяте з іншого місця. Або состарено спеціально. Внизу всі мости дублюються зебрами.
Мертвий район
У перший час район страждав від порожнечі – люди не йшли сюди, вся краса була мертвим простором. Найчастіше люди купували тут нерухомість для інвестицій, тому начебто продажу йшли, а розвитку не було.
Потім відкрили церкву освятили район, і справа пішла!
У Хафенсіті реалізуються багатосторонні житлові моделі: від скромних муніципальних квартир для оренди до ексклюзивних апартаментів. Район вважається елітним, але на етапі планування тут заклали різні варіанти житла.
Частково проблему порожнечі вирішили час і нові станції метро, але ще тут побудували градостроительно-архітектурний корпус:
Всередину вільний прохід, можна спокійно піти послухати лекцію або поїсти в їдальні. Інтер’єр спеціально зроблений незавершеним: конструктивні елементи стирчать і немає оздоблення – може здатися, що студентам дали недобудовану будівлю. В дійсності тут досить глибока думка для навчання майбутніх фахівців – студенти можуть змінювати будівля!
Тут можна пити, вішати свої проекти в будь-якому місці, малювати на стінах і творити інші речі. Студентство завжди асоціювалося зі свободою, але раніше вона проявляючись в протиставлення системі, а сувора дисципліна була запорукою максимально якісної освіти. Зараз же навпаки: чим більше можливості самовиражатися і експериментувати в університеті, тим ефективніше буде освіта.
Замість висновку
Район спланований якісно, але йому поки дуже не вистачає деталей і життя. Часто архітектори та планувальники навіть не думають про життя будинків після заселення людей – стоїть завдання зробити красиву картинку і продати, а не створити умови для саморозвивається простору.
Тому прекрасно спроектована і красиву будівлю від відомого архітектора може бути незручним і некомфортним для життя, архітектура вже стикалася з цим у період модернізму. Хочеться вірити, що Хафенсіті – не той випадок, що просто треба трохи почекати.
Зате вже зараз можна відзначити позитивну економічну сторону нового району. Досвід виявився настільки вдалим, що сусідні промзони теж стали викуповувати і переробляти під звичайні міські райони. Такий ефект розбитих вікон, але навпаки.
