«Одного разу поручик Ржевський на званому обіді взяв виделку для устриць не тією рукою. «Фі», — сказала стара графиня. З тих пір про поручика і розповідають різні гидоти». «Навколо світу» розібрався, чи правда, що…
…анекдоти про поручика Ржевського розповідали ще в XIX столітті
Байки про відчайдушні кавалеристах дійсно були популярні в позаминулому столітті, будь то безіменний улан або прославлений гусарський офіцер, герой війни з Наполеоном Денис Давидов. Поручик Ржевський в анекдотах того часу не помічений.
Тульський історик Роман Клянин припускав, що з кінця XIX століття у фольклорі могли зберегтися байки про Сергія Ржевському з міста Венева, хуліганських витівок якого міг би позаздрити будь-гусар. Так, одного разу він з’явився на маскарад в картонному костюмі печі, надягнутому на голе тіло, з дверцятами на «цікавих» місцях. На дверцятах була напис: «Не відкривати піч, у ній угар»… Про нього писали газети, але немає даних, що розповіді про це провинциале стали частиною фольклору. До того ж, крім схильності до епатажу, у нього було мало спільного з лихим поручиком. Цей Ржевський не пив, ненавидів азартні ігри, не танцював і не вмів доглядати за дамами — загалом, «з нього вийшов ганебний гвардієць», резюмує в мемуарах його племінниця з приводу не яка хоче дядькової військової кар’єри.
Поручик Ржевський став героєм анекдотів з 1960-х років, після виходу фільму Ельдара Рязанова «Гусарська балада». Дія картини відбувається в 1812 році, і герой — гусар, ловелас і гульвіса Дмитро Ржевський — бореться з французами і завойовує серце кавалерист-дівиці Шурочки Азарової.
…поручик Ржевський вперше з’явився в кіно
Кадр з фільму «Гусарська балада», 1962 рік. У ролі поручика Ржевського — Юрій Яковлєв
Зовсім ні. «Гусарська балада» — екранізація п’єси Олександра Гладкова «Давним-давно». В ній вперше з’являється поручик Дмитро Ржевський. П’єса створювалася в 1940 — початку 1941 року, а прем’єра відбулася 7 листопада 1941 року в обложеному Ленінграді. Вистава неодноразово переривала повітряна тривога, актори разом з глядачами спускалися в бомбосховище, а після відбою поверталися на сцену.
Глядачі взяли п’єсу дуже тепло, її продовжували ставити і після війни, але явищем масової культури поручик Ржевський став після виходу на екрани «Гусарській балади». Це не єдиний випадок, коли герой літературного твору «вписувався» у фольклор після екранізації: так сталося зі Штірліцем, з Чапаєвим, Холмсом.
…поручик Ржевський був родичем Пушкіна
Гусар. Малюнок Олександра Пушкіна. 1833 рік
Це правда. Перший в історії Російської імперії поручик Ржевський на ім’я Юрій, при Петрові Великому служив в Преображенському полку, а потім став нижегородським віце-губернатором, доводиться поетові прапрадідом.
…прізвище Ржевський походить від назви міста Ржева
Правда (хоча анекдоти пропонують версію, пов’язану з тим, що саме предки легендарного поручика звичайно робили з дамами в житі). Дворянські прізвища часто утворювали від топонімів — по володінню або походженням. Перші Ржевські згадані в писемних джерелах вже в XIV столітті, вважається, що вони ведуть рід від смоленської гілки великокнязівської династії Рюриковичів. А ось міста Ржева, або Ржевы (в жіночому роді), на Русі було два — верхневолжский, який зберіг назву, і Ржева Порожня поблизу Пскова, нині Новоржев. Втім, в XIX столітті численні дворяни Ржевські проживали не тільки в Тверській і Псковської губерніях.
Анекдот в тему
Автобус з туристами під’їжджає до міста Ржеву. Екскурсовод:
— А ось тут, панове, жив і творив поручик Ржевський.
Допитливий із публіки:
— Ну жив — це зрозуміло. А що, цікаво, він творив?
Екскурсовод:
— О, панове, він тут таке творив…
…у Дмитра Ржевського був реальний прототип
Доломан і ментик офіцера Маріупольського гусарського полку.
Його досі всюди шукають краєзнавці. Між тим Денис Давидов, спогади якого надихали Гладкова, в «Щоденнику партизанських дій» розповідав про зустрічі в листопаді 1812 року з підполковником Павлом Ржевским і його загоном. Але й тільки. Як пише історик Олег Кондратьєв, «мабуть, драматург взяв у реально існуючого підполковника Ржевського вподобану прізвище, змінив ім’я і «знизив» гусарського офіцера у званні (і це зрозуміло, адже «його» Ржевський досить молодий і високих чинів не досяг) ». За словами ж самого Гладкова, «весь Ржевський вийшов з вірша [Дениса Давидова] «Рішучий вечір».
Сьогодні ввечері побачуся я з тобою,
Сьогодні ввечері вирішиться доля моя,
Сьогодні отримаю бажане мною —
Іль абшид* на спокій!
А завтра — чорт візьми! — як зюзя натянуся,
На трійці ухарской стрілою полечу;
Проспавшись до Твері, в Твері знову напьюся,
І п’яний в Петербург на пияцтво прискачу!
Але якщо счастие призначено долею
Тому, хто цілий вік з щастям незнайомий,
Тоді… о, тоді нап’юся свиня свиньею
І з радості проп’ю прогони** з гаманцем!
* Абшид — звільнення зі служби, відставка.
** Прогони — прогонні гроші, які видавалися офіцерам з казни на витрати на проїзд за поштовим дорогах.
…Ржевський з’являється в одному літературному творі з Наташею Ростової, П’єром Безуховым і Андрієм Болконским
Кадр з фільму «Війна і мир». 1965-1967 роки. В ролі Андрія Болконського — В’ячеслав Тихонов (зліва), в ролі П’єра Безухова — режисер фільму Сергій Бондарчук.
Школярі багатьох поколінь, наслухавшись анекдотів про те, як поручик доглядає за Наташею Ростової і спілкується з Безуховым і Болконским, марно шукали згадки про бравого гусара в романі «Війна і мир». Толстовських героїв з поручиком об’єднує лише епоха Наполеонівських воєн і популярність після виходу знаменитої екранізації роману. Фільм «Війна і мир» Сергія Бондарчука, як і «Гусарська балада», був знятий в 1960-ті роки: в народній свідомості персонажів кіноепопеї знайшлося місце поруч зі Ржевским.
Анекдот в тему
Всі анекдоти — брехня! В житті Наташі Ростової був тільки один чоловік, який міг з нею робити все, що захоче. Його звали Лев Толстой.
…спілкувався з Пушкіним, Лермонтовим, Товстим
Кадр з фільму «Ржевський проти Наполеона», 2012 рік. У ролі Ржевського — Павло Дерев’янко, в ролі Льва Толстого — Михайло Єфремов
Великі письменники зайняті в анекдотах в основному тим, що поставляють Ржевському непристойні каламбури. У XIX столітті відомі письменники і поети були улюбленими героями анекдотів, тому у наступному столітті перекочували в веселі історії про вигаданого гусара — їх старшого сучасника.
…любив пиво
В анекдотах про бравого гусара нерідко згадується цей напій, сьогодні в Ржеві особа поручика прикрашає етикетки декількох сортів місцевого пива. Між тим у п’єсі Гладкова гусари згадують і вживають різні напої: горілку, паленку (гарячий напій з алкоголю, фруктів і паленого цукру), ром, пунш, кілька сортів вина, арак (кавказька або середньоазіатська різновид міцного спиртного), а ось про пиво — ні півслова. Не приділяє багато уваги пива в своїй творчості і Денис Давидов, хоча гусари, звичайно ж, пили все, що можна. Причина подібного зневаги, ймовірно, навіть не в репутації пива як напою для простолюду (мистецтвознавець Юлія Демиденко стверджує, що вважати вульгарним пиво стали лише до кінця XIX століття), а в тому, що гусари віддавали перевагу щось більш міцне.
…служив в одному полку з Денисом Давидовим
Портрет Дениса Давидова. Джордж Доу. 1828 рік
«Поет і партизан» Давидов — прототип полковника Давида Васильєва, під початком якого б’ється Ржевський в п’єсі і кінофільмі. Васильєв числиться в Ахтирському полку, як і Давидов в 1812-1814 роках. «Войовничість, брат, твоя увійшла в прислів’я давно в Охтирському полку», — каже цей персонаж Ржевському у п’єсі Гладкова. Однак кольору доломана (форменого суконної куртки) та ментика (верхній накидки з рукавами) охтирців — коричневі, а по тексту поручик заявляє: «Красивіше блакитного ні!», — маючи на увазі своє обмундирування. У 1812 році елементи оздоблення блакитного кольору (при темно-синіх доломанах і ментиках) були характерні для гусаров Гродненського полку. У фільмі «Гусарська балада» Ржевський одягнений в кольори Маріупольського полку, доломан і ментик — темно-сині. Можливо, драматург теж мав на увазі уніформу Маріупольського полку. Правда, у п’єсі вона «злиняла», з синьою ставши блакитний, щоб, ймовірно, вписатися в віршований розмір.
Цікаво, що в українському місті Павлограді в 2006 році встановлено пам’ятник Ржевському, хоча до Павлоградського гусарського полку поручик за текстом п’єси відношення не має, тільки дізнається його кольору на формі Шури Азарової. При цьому у фільмі Шура носить кольору Сумського полку. Режисер Ельдар Рязанов не приховував, що історична достовірність не була для нього важливою: «Я прийшов до висновку, що створювати на екрані музей старовинних меблів, одягу, зброї, вусів і бакенбард ми не будемо. Головне — знайти спосіб вірно передати сам дух часу».
Анекдот в тему
Поручик Ржевський розповідає:
— Вчора я був у графині N. І несподівано повернувся її чоловік.
— Ну і що ж? Що ви зробили?
— Захистив честь офіцерського мундира.
— Як?
— Перебив всю моль в шафі.
…грав у театрі
В анекдотах Ржевський то і справа виявляється на підмостках в ролі то Чацького з «Горя від розуму» (до речі, автор п’єси Олександр Грибоєдов теж служив у гусарському полку), то Отелло… але кожен раз забуває текст і декламує щось нецензурне. Насправді офіцеру і дворянину виступати на професійній сцені в ті часи не личило — до того часу, як племінник імператора Олександра II великий князь Костянтин Костянтинович заснував у 1884 році літературний і театральний гурток при Лейб-гвардії Ізмайлівському полку. Тому Ржевський в п’єсі Гладкова блищить тільки на театрі військових дій. Незважаючи на те, що саме театру він зобов’язаний своєю появою на світ.
Матеріал опубліковано в журналі «Навколо світу» № 3, березень 2016
