Ніщо не ново під місяцем, як і моя задолбашка з приводу того, як люблять дорогі співвітчизники лізти в чуже особисте життя.
Не так давно я розлучилася, переїхала в інше місто, купила квартиру, відремонтувала, обставила і зажила в своє задоволення на новому місці.
Доброзичливці тут же почали радити мені терміново шукати собі нового супутника життя, тому що «пора б вже зайнятися особистим життям» і «в будинку повинно мужиком пахнути».
З одного боку, звичайно, це справа хороша, але є кілька «але».
Закінчивши робочий день о 17.00, я можу піти в басейн, прогулятися по парку, зайти в магазин за своїм особистим потребам або зустрітися з друзями в кафе. Загалом, зайнятися чим завгодно, окрім як бігти з виряченими очима додому і вставати за плиту, щоб зустріти коханого гарячим вечерею.
Я маю повне право спілкуватися з ким хочу і коли хочу, не звітуючи перед благовірним за кожну особу у списку контактів — хто це? чому ти спілкуєшся з якимись мужиками? 8 щоб була вдома!
Приходячи додому, я відпочиваю. Мені не потрібно влаштовувати танці з бубном, щоб розважати втомленого чоловіка. Я теж працюю і теж втомлююся. Я можу спокійно почитати книгу, подивитися фільм або зайнятися творчістю, тобто проводити вечір так, як мені хочеться.
Я можу спокійно повечеряти легким салатом або протеїновим коктейлем, або взагалі не морочитися їжею ввечері замість того, щоб готувати вечерю з 8 страв.
У мене своєрідний режим дня: я рано лягаю і рано встаю. Навіть у вихідні я прокидаюся в 6 ранку, і мені хочеться мати можливість нормально сходити в душ, приготувати собі сніданок і зайнятися своїми справами, а не пурхати безшумно, поки чоловік спить до обіду.
Також я звільнена від необхідності все літо стирчати догори дупою на дачі, сапаючи город його мами, і спілкуватися з цією мамою, визнаючи, що вона навіть дихає краще за мене.
Мені не потрібно терпіти натовп сторонніх людей у своєму будинку, т. зв. «хомо нежданос», в просторіччі іменовані друзями чоловіка, яких потрібно не тільки терпіти, але і обслужити напоями і закусками, а також розважати. І ні в якому разі не нити, що я хочу спати, якщо на годиннику вже пів на другу ночі.
Улюблену музику я можу слухати не в навушниках, а прямо з колонок, не вислуховуючи при цьому зневажливі коментарі щодо мого музичного смаку.
У зв’язку з цим виникає питання — а який мені резон міняти комфортний для мене спосіб життя на черговий концтабір подружжя? Звичайно, мені зараз навперебій почнуть заперечувати, що вони живуть в ідеальних шлюбах, де кожен вільний робити, що заманеться, а другий завжди підтримає його в цьому. Охоче вірю, що так буває. Ось коли я зустріну людину, яка прийме мій спосіб життя, а ще краще — розділить його зі мною, то тоді я почну замислюватися про новий штампі в паспорті.
А поки, задолбали загальну думку, що жінка без мужика неповноцінна, а її свобода — це прикре непорозуміння, від якого терміново треба позбавлятися.
