Імператор Микола II як військовий діяч Росії в період Першої світової війни. Частина 2

59


Імператор з сином в Ревелі.
В кінці жовтня 1915 р. був відвіданий Ревель (Імператор нагородив команди російських і англійських підводних човнів) і Ригу (де провів огляд сибірським стрілецькою частинах). 29 жовтня Микола II провів огляд військ Ризького укріпленого району, спілкувався з командувачем 12-ю армією генералом від інфантерії В. М. Горбатовским. 5 – 12 листопада знову був відвіданий Південно-Західний фронт. 7 листопада на полі, зайнятій 25 тисячами солдатів і офіцерів, Імператор верхи об’їжджав війська 7-ї армії. 8 листопада був проведений огляд корпусу, 10 листопада – Кавказької кавалерійської дивізії.
Император Николай II как военный деятель России в период Первой мировой войны. Часть 2
А. Імператор на Північному фронті, жовтень 1915 р.
Император Николай II как военный деятель России в период Первой мировой войны. Часть 2
26 Б. Государ на Західному фронті, грудень 1915 р.
Император Николай II как военный деятель России в период Первой мировой войны. Часть 2
Ст. Огляд Кавказької кавалерійської дивізії.
20 — 23 грудня Імператор здійснив візит на Західний фронт, зустрівся з командуючим фронтом генералом від інфантерії А. Е. Эвертом і двома командувачами арміями – генерали від інфантерії А. Ф. Рагозой (4-я армія) і Ст. Л. (П.) Лісовику (3-я армія). Саме Західний фронт повинен був наносити головний удар у кампанії 1916 р., а армії цих генералів – перебувати на його вістрі. Государ також зустрічався з командами від військових частин, що перебувають на позиціях, відвідував солдатські землянки, артилерійські позиції, спілкувався з солдатами і офіцерами ряду піхотних і гренадерских полків.
1916 рік – також свідок цілої серії поїздок Імператора на фронт.
29 — 31 січня Імператор відвідав Північний і Західний фронти (дивився переважно кавалерійські частини). Очевидець огляду 29 січня на Північному фронті згадував як Государ об’їжджав війська 5-ї армії, говорив з частинами, дякував солдат і офіцерів, а потім виступив з загальної промовою, в кінці заглушеній криками «ура» [Спиридович А. В. Велика Війна і Лютнева Революція (1914-1917 р. р.). Т. 2. Нью-Йорк 1960. С. 25].
Император Николай II как военный деятель России в период Первой мировой войны. Часть 2
На Західному фронті, січень 1916 р.
Император Николай II как военный деятель России в период Первой мировой войны. Часть 2
А. Найвищий огляд. Дрісса, січень 1916 р.
Кавалерист 5-ї кавалерійської дивізії згадував як Імператор, зупинившись і подивившись на його нашивки за поранення, запитав де він був поранений. Почувши, що під Поневежесі, Микола II зауважив, що це був важкий час, додавши: «Потерпіть, вже трохи залишилося» [Вирипаєв Ст. Царський огляд // Військова бувальщина. 1969. № 98. С. 27]. Закохані погляди солдатів і офіцерів, гучний рев «Ура!» — все це було в реальності – як під час цього огляду, так і в ході інших аналогічних заходів.
Император Николай II как военный деятель России в период Первой мировой войны. Часть 2
Імператор проводить кавалерійський огляд. Кінець січня 1916 р.
Император Николай II как военный деятель России в период Первой мировой войны. Часть 2
А. Микола II і в. І. Гурко йдуть до війська 5-ї армії поблизу дер. Вишки. Січень 1916 р.
Император Николай II как военный деятель России в период Первой мировой войны. Часть 2
Б. Государ перед строєм 1-й Донський козачої дивізії. Праворуч – Ф. А. Келлер.
7 лютого у Гірській Дядины (Західний фронт) Імператор проводив огляд 1-го Сибірського армійського корпусу і дякував сибірських стрільців за участь у 3-х війнах: Китайської, Японської та Німецької. Відвідував Государ фронт у березні (28 – 30 – частини 9-ї армії в Кам’янець-Подільського та Хотина), травні 1916 р. (в останньому випадку були здійснені візити на Південно-Західний фронт і Чорноморський флот) і пізніше.
Император Николай II как военный деятель России в период Первой мировой войны. Часть 2
Імператор на Південно-Західному фронті, травень 1916 р. Праворуч – Великий Князь Дмитро Павлович і генерал-ад’ютант А. А. Брусилів.
Император Николай II как военный деятель России в период Первой мировой войны. Часть 2
На Південно-Західному фронті, травень 1916 р. Проходять частини 9-ї армії. На правому фланзі – А. А. Брусилів.
Император Николай II как военный деятель России в период Первой мировой войны. Часть 2
Імператор проводить огляд кінної батареї біля Хотина. Південно-Західний фронт, весна 1916 р.
Император Николай II как военный деятель России в период Первой мировой войны. Часть 2
Імператор проводить кавалерійський огляд. ПЗФ, весна 1916 р.
Император Николай II как военный деятель России в период Первой мировой войны. Часть 2
Государ приймає доповідь А. А. Брусилова. Біля Хотина, Буковина. Весна 1916 р.
Вибір маршрутів був далеко не випадковий. Візити здійснювалися в вузлові пункти ТВД, відвідувалися війська, яким належало зіграти активну роль в майбутніх операціях.
Так, візити восени 1915 р. в Вілейки і Молодечно (найважливіші операційні пункти Віленської операції) і на Південно-Західний фронт (в період Чарторийской операції і боїв на Сереті і Стрипі) фактично вказали на стратегічно переломні ділянки Російського фронту в кампанії 1915 р. Перед початком кампанії 1916 р. Імператор відвідав Західний фронт (як ми зазначали, він повинен був грати ключову роль), а після того, як акцент змістився в смугу Південно-Західного фронту, особливу увагу було приділено цього оперативно-стратегічного об’єднання. В 1916 році під особливим контролем Імператора в силу тих же причин був і Чорноморський флот. У періоди інспекцій Государя перевірялася боєздатність військ, настрій і бойовий дух представників генералітету, офіцерства та рядового складу.
Під час поїздок на фронт Імператор прагнув відвідати всі частини в інспектованих військах, під час огляду вітався з усіма військовослужбовцями (офіцерами – особисто). На Святі Георгіївських кавалерів 26 листопада 1915 р. Государ обійшов усіх 170 офіцерів-кавалерів і з кожним поспілкувався. Хоч це й зайняло півтори години часу, але справило на присутніх величезне враження. Характеризуючи значимість відвідування Миколою II військових частин на передовій, офіцер управління генерал — квартирмейстера Ставки М. К. Лемке зазначав, що всім подобаються часті візити Імператора у війська — Микола Миколайович здійснював поїздки лише в штаби фронтів, а військ майже не бачив [Лемке М. К. 250 днів в Царській Ставці (25 верес. 1915 – 2 липня 1916). Пб., 1920. С. 209].
Нарешті, візити Імператора на фронт носили і важливу інформаційну навантаження – спілкуючись з безпосередніми учасниками бойових дій, він міг побачити картину реальної обстановки, часто відмінну від преподносимой йому в Ставці, а також почути думку фронтовиків про представників вищого командного складу. Дана обставина приносило свої плоди і Імператор, уважно слухаючи доповіді командувачів, вставляв зауваження, які доводили, що він прекрасно знає всі подробиці дій військ — аж до окремих частин і представників комскладу. І декому з вищих чинів штабу це «мабуть не дуже подобалося» [Спиридович А. В. Указ. соч. Т. 1. С. 124].
Император Николай II как военный деятель России в период Первой мировой войны. Часть 2
А. Государ кораблі Балтійського флоту.
Император Николай II как военный деятель России в период Первой мировой войны. Часть 2
Б. Бесіда з офіцерами.
Император Николай II как военный деятель России в период Первой мировой войны. Часть 2
Император Николай II как военный деятель России в период Первой мировой войны. Часть 2
В — Р Микола II на кораблях Чорноморського флоту, травень 1916 р.
Император Николай II как военный деятель России в период Первой мировой войны. Часть 2
Д. Імператор з офіцерами лінкора Імператриця Катерина Велика. Травень 1916 р.
В ході однієї поїздки Микола II з Спадкоємцем опинилися в 3-4 км від передової, тобто у сфері вогню ворожої польової артилерії. Імператор наполегливо вимагав, щоб Його допустили до передових окопах піхотних підрозділів. Командуючий фронтом генерал від артилерії Н. В. Іванов боявся прийняти таке відповідальне рішення, але стояв сильний туман і простреливаемая артилерією дорога, що веде на передову, була порівняно безпечна. Н. В. Іванов наполіг лише на те, щоб в імператорському кортежі було не більше 3 автомобілів. Але яким було здивування роти солдатів, вынырнувшей з окопу і «ніс до носа» зіткнулася з Імператором і Спадкоємцем [Шереметєв Д. С. Із спогадів про Государя Імператора Миколи II. Брюссель, 1936. С. 7].
Значення оглядів відвідувань Імператором частин і установ в період важкої війни мало величезне значення. Війська, що ведуть одноманітну військово-похідне життя, часто бачили лише найближче начальство, буквально наэлектризовывались від виду самої постаті монарха, підтягувалися і ободрялись.
Один сучасник згадував як при зустрічі з Імператором і Цесаревичем гойдалися від хвилювання в руках козаків шашки, а по обличчю прапороносця-вахмістра текли мимовільні сльози [Краснов П. Н. Спогади про російської імператорської армії. М., 2006. С. 465-466]. Інший зазначав: «Бачачи Государя я, як і інші, відчував тільки почуття обожнювання, підйому і відчуття, що зробиш все, що буде наказано Царем… У військах відчувалися ті ж почуття до Царя і Спадкоємцю» [Лукомський А. С. Указ. соч. С. 716].
Показово, що вже на межі зречення монарха чарівність Миколи II в очах простих солдатів і офіцерів було все так само високо. Очевидець описав зустріч Государя з військовослужбовцями йде на фронт ешелону 28 лютого 1917 року. При звістці про проході імператорського поїзда частина полку з оркестром стояла на платформі, інші вискакували з теплушек і пристроювалися до тих, що стояли, в той час як частина бійців густий натовпом бігла поруч з імператорським поїздом. Коли Микола II встав з-за столу і підійшов до вікна вагона — громове солдатське «ура» загриміло з платформи [Зречення Миколи II. Спогади очевидців, документи. Л., 1927. С. 97].
Після Найвищих оглядів військова цензура протягом багатьох тижнів встановлювала захоплені солдатські листи на батьківщину про відвідування Государя, про те, який він і т. п.
Відповідно, можна стверджувати, що сама фігура монарха Росії була своєрідним прапором, а поява Государя на фронті викликало ні з чим не порівнянний підйом і натхнення. Так, у Хирові 10 квітня 1915 року солдати 3-го Кавказького армійського корпусу бігли за автомобілем Імператора, ризикуючи потрапити під колеса, так само вели себе солдати 13-го туркестанського стрілецького полку в Меджинкерте 1 грудня 1914 року, захоплено виявляв свої почуття гарнізон Осовца у вересні 1914 року, радісно «ревіли» пластуни в Севастополі 18 квітня 1915 р. і т. д. Реалізація військово-представницької функції мала та практичні наслідки. Імператор 1 листопада 1914 року об’їжджав фортів фортеці Гродно – і німці були відкинуті з великими втратами.
Государ благословив під Сарикамишем в Меджингерте 1 грудня 1914 року війська Кавказької армії – і останні, відображаючи турецьке наступ, незабаром розгромили 3 турецьких корпусу [А. В. Спиридович зазначив, що особисто чув від старих кавказьких героїв», що об’єднав в ці дні Кавказьку армію – від сивих генералів до молодих солдатів — ентузіазмі і гарячому пориві, в майже надприродне подвиг, зіграло велику роль тільки що відбулося відвідування фронту Імператором. Указ. соч. Т. 1. С. 66].
Та ж ситуація сталася і з 3-м Кавказьким армійським корпусом після огляду в Хирові. В обстановці розвитку Горлицкого прориву противника він здобув блискучі перемоги під Сенявой і Таржимехами, відображаючи німецький наступ.
Як-то так «співпало» – але натхнені Государем російські війська навіть в оборонних боях були победоносны.
2) Кадрова функція – розстановка кадрів вищої ланки військового управління. Насамперед, це стосувалося співробітників Ставки.
Оперативний апарат Ставки був значно оновлено.
Генерал-квартирмейстером став генерал-майор М. С. Пустовойтенко — вдумливий спеціаліст-виконавець.
Потім його змінив генерал-лейтенант А. С. Лукомський – провідний фахівець з мобілізаційних питань. За відмінне проведення мобілізації 1914 року він отримав дуже рідкісну нагороду — стрічку ордена Святого Георгія до наявного ордену Святого Володимира 4-го ступеня. Черговий генерал при Верховному Головнокомандуючому генерал-лейтенант П. К. Кондзеровский був відмінним і досвідченим працівником, зі стажем роботи на посаді (рахуючи з виконанням посади помічника чергового генерала Головного Штабу) 8 років.
Ключова посада – начальника Штабу Верховного Головнокомандуючого — була заміщена дуже вдало. М. В. Алексєєв і заміняв його на цій посаді в період 10. 11. 1916 — 17. 02. 1917 р. в. І. Гурко зробили багато для стратегічного керівництва бойовими операціями російської армії. Якщо план кампанії 1914 р. був вироблений ще до війни і був покликаний пов’язати реалізацію власного стратегічного планування і інтереси всієї коаліції, то план кампанії 1915 р. (наступ в розбіжних напрямках) був невдалий. Планування ж кампаній 1916 — 17 рр. було цілком адекватним і відповідало сформованим стратегічним і оперативним реаліям. М. В. Алексєєв – класичний штабний працівник, військовий вчений і хороший стратег. В. І. Гурко — талановитий фронтовий генерал, воєначальник з широким військовим кругозором, дивовижною енергією, а також далекоглядний стратег.
Нашу думку підтверджують і слова М. Свєчина, який відзначав, що, розглядаючи питання про зміну Верховного командування військової точки зору, не можна не помітити, що співробітники Ставки Великого князя були слабші співробітників імператорської Ставки [Свечин М. Записки старого генерала про минуле. Ніцца, 1964. С. 110]. Д. Н. Дубенський також писав про апарат Ставки, що помічники М. В. Алексєєва — Лукомський, Клембовский, Кондзеровский — це розумні, розумні і старанні фахівці Генерального штабу. А Ставка в цілому «була поставлена твердо» [Зречення Миколи II. С. 41].
Император Николай II как военный деятель России в период Первой мировой войны. Часть 2
Государ з чинами Ставки, вересень 1915 р.
У перспективі мав бути оновлений і склад командувачів фронтами.
Кампанія 1916 р. показала, що з осіб, які займали ці посади, один був хороший (А. А. Брусилів), один відмінний (Н. Н. Юденич – т. к. Кавказький фронт включав в свій склад одну армію, то він фактично керував фронтом) і двоє посередні (А. Н. Куропаткин і замінив його Н. Ст. Рузський, а також А. Е. Еверт).
Але позитивні тенденції намітилися і в цій сфері. Висунувся ряд талановитих командармов (в. І. Гурко, П. С. Балуєв, П. А. Лечицкий та ін). Ілюстрацією тенденції служить призначення командувачем Румунським фронтом Ст. Ст. Сахарова (офіційно – помічника найяснішого Головнокомандувача арміями Румунського фронту – короля Румунії) – доброго бойового генерала. П. А. Плеве, один з кращих командармов світової війни в грудні 1915 р. очолив Північний фронт (на жаль, стан здоров’я змусило його в лютому 1916 р. залишити цю посаду). Варто пам’ятати, що чим вище стояли особи у військово-посадової ієрархії, тим більш повільним було оновлення відповідної ланки в межах, визначених чинним законодавством.
Однією з найважливіших задач, що стояли перед Государем, був пошук воєначальників і створення умов для застосування їх здібностей. Пошук і природний відбір здійснювалися, а умови були створені.
Разом з тим необхідно відзначити, що якщо військові фахівці представники вищого генералітету Росії (Ставки і фронтів) стояли на належному рівні, то їх морально-політичний розвиток, як показали події кінця лютого – початку березня 1917 р., виявилося не на висоті.
Продовження слідує
Автор: Олексій Олейников