Куди ти, стежка, людей привела?

62

А мене задовбав топографічний кретинізм оточуючих. Створюється враження, що тільки я можу знайти потрібну локацію за описом: «Вийти на станції метро А через той вихід, який ближче до першого вагону, якщо їхати з центру, повернути направо, пройти по вулиці Б і біля школи зайти у двір, середній під’їзд дванадцяти поверхового будинку — потрібний».

Якщо я кажу: «Зустрінемося біля входу в магазин на перетині вулиць Середня і Зелена», — це значить, що зустрічаємося саме у цього магазину, а не у кафе на протилежному кінці вулиці Середня і не біля кінотеатру через три кварталу по вулиці Зелена. Я скидаю людям докладні пояснення з додатком маршруту на «Яндекс.Картах». Я видаю їм покрокові інструкції по телефону («Що бачиш перед собою? Помаранчева будівля? Через два будинки від нього буде кафе „Тополь“, відразу за ним — потрібний тобі дім»). І все одно вони примудряються заблукати, піти не в ту сторону і виїхати добре якщо не за пів-Москви від обумовленого місця.

Гаразд, якщо зустріч не термінова. А якщо необхідно зустрітися в конкретний час — а твій друг-товариш, знаючи про свою нездатність орієнтуватися на місці, вийшов впритирочку по часу, і тепер на те, щоб направити його в потрібну сторону, йдуть дорогоцінні хвилини?

У відповідь на мої закиди в запізненні ці люди заявляють мені: «Тобі добре, ти ніколи ніде не плутаешь!» Відкрию секрет: у мене в голові немає вбудованого супутникового GPS. Я просто уважно слухаю і читаю інструкції, як дістатися куди-небудь, а потім — увага! — іду за ним.

А ви, панове Сусанины, задовбали!