Задовбали доморощені маркетологи з районних продуктових магазинчиків, начиталися перекладних книжок і намагаються не до місця застосувати прочитане.
Наприклад, вважається корисним періодично міняти розташування товарів в супермаркеті. Мовляв, постійні покупці перестануть ходити звичним маршрутом, будуть натикатися на інші товари і ще чого-небудь куплять. Може бути, в «гіпермаркеті вихідного дня» це і працює. Але навіщо тасувати товари в скромному магазинчику самообслуговування? Ввечері, по дорозі з роботи додому, люди приходять в магазин з обмеженою сумою в кишені і маючи цілком конкретне уявлення про те, що їм сьогодні потрібно: молоко, пельмені, майонез… І ніяка сила не змусить нас купити «Курвуазьє» за двісті баксів, як би не совали ви нам в очі вітрину з коньяком — у нас просто немає в кишені зайвих грошей, нам хочеться швидше додому!
І не треба, будь ласка, ховати на нижні полиці дешеві продукти, виставляючи на рівні очей точно такі ж, але в яскравій упаковці і на 20% дорожче. Нам все одно не важко встати в позу «раком» і дістати з нижньої полиці дешеву гречку і цукор в поліетиленовому пакеті.
Ще горе-маркетологи люблять видавати покупцям величезні вози для продуктів, на яких можна вивозити з джунглів убитих слонів. Вважається, що купка покупок на дні цього монстра суб’єктивно здається маленькою і спонукає купити побільше. Особливим шиком вважається не давати ручні кошики взагалі або мати їх штук десять на весь магазин. А нічого, що в маленькому магазині дві супертелеги просто не можуть роз’їхатися в проході, створюючи затори і змушуючи покупців матюкатися? Я ще десять разів подумаю, перш ніж відвідати такий магазин повторно.
