Летіли по глибокому снігу танки приводили німців в жах

157


Летевшие по глубокому снегу танки приводили немцев в ужас аэросани
Жодна інша країна не претендує на винахід аеросаней, залишаючи пріоритет за Росією. Вони у нас з’явилися майже одночасно з літаками і, крім іншого, ставали стендами для доведення і регулювання авіадвигунів.
Винахід одразу оцінили військові, але в Першу світову йшла, можна сказати, дослідна експлуатація півтора десятків наявних моделей, створених в кустарних умовах. Зате з кінця 20-х років в СРСР настала епоха пекучого інтересу до аэросаням і глиссерам – може, не стільки з практичними цілями, скільки тому, що стрімкі машини були в дусі часу. Їх проектуванням та створенням зайнялися серйозні організації, в першу чергу авіаційні – ЦАГІ, НАМИ, КБ Туполєва. Аеросани використовували поштовики, геологи, працівники полярних станцій… Військові тим часом роздумували, проте конфлікт із Фінляндією змусив приймати швидкі рішення. Замерзлі Онега і Ладога виявилися ідеальним полем бою для аеросаней, і в РККА були спішно сформовані кілька загонів на машинах НКЛ-6, НКЛ-12, НКЛ-16. Деякі з них оснащені кулеметами, але в більшості використовувалися як транспортні або санітарні. Відома практика буксирування десанту з 10-12 лижників. Наскільки відомо, в фінську кампанію в РСЧА використовувалося до 80 аеросаней.
“Полонені в голос говорили, що атака їх приголомшила: вони взяли аеросани за танки і були вражені, чому машини ніби летять по глибокому снігу”
«Літаки на лижах» заслужили схвальні відгуки військових, проте революції не сталося – у планах авіапромисловості на 1940 рік значилося виробництво лише двох десятків НКЛ-16 – найбільш вдалою з використаних моделей.
З початком Великої Вітчизняної командування схаменувся. І вже на початку серпня 1941 року ДКО приймає постанову про виготовлення чотирьох тисяч аеросаней для Червоної армії. Виробництво поставили чотирьох заводів, благо, з двигунами проблем не було – використовувалися мотори М-11, виробили льотний ресурс на У-2 (По-2).
Паралельно готувався і особовий склад підрозділів, цим відало 7-е (Аэросанное) управління ГАБТУ. Водіїв-механіків і командирів екіпажів готували два спішно створених училища – в Солікамську і Котласе, де викладали офіцери, що мали досвід використання цієї техніки у війні з Фінляндією.
Аеросани чудово показали себе вже в битві під Москвою. Костянтин Рокоссовський згадував: «Німецький лижний загін – до двохсот з гаком солдатів – вночі проник до нас у тил і перетнув дорогу, питавшую праве крило армії всім необхідним. Склалося на час критичне становище. Наш головний зв’язківець полковник П. Я. Максименко був як раз в аэросанной роті. За його ініціативою її використовували для удару по ворогу. Рота моментально поїхала в район, зайнятий німецькими лижниками, розвернулася і з ходу атакувала, ведучи вогонь з чотирнадцяти своїх кулеметів. Німці були розсіяні, винищені. Врятувалися лише ті, кому вдалося добігти до кущів на узліссі. Взяті в цій сутичці полонені в голос говорили, що ця атака їх приголомшила: вони взяли аеросани за танки і були вражені, чому машини ніби летять по глибокому снігу».
В першу військову зиму вдалося сформувати 55 аэросанных підрозділів, які налічували від 20 до 40 машин, в основному типів НКЛ-16/37, НКЛ-16/41 і НКЛ-26. Досвід бойового застосування змусив взятися за серйозну модернізацію техніки (так само було з літаком У-2). Аеросани вдосконалювалися протягом всієї війни, активно задіяні в організації бойових операцій. По зрозумілим причинам особливо широко їх застосовували на північних ділянках фронту.