Льотчик Аркадій Каманін свій перший бойовий виліт здійснив, коли йому було 14 років.
З фотографії на нас дивиться хлопчисько. На плечах погони з «крильцями», на грудях три бойових ордени, медалі. Льотчик Аркадій Каманін свій перший бойовий виліт здійснив, коли йому було 14 років.
Іменитий батько
Батьком Аркадія Каманіна був справжній Герой. Микола Каманін був командиром льотного загону, рятував челюскінців у 1934 році. Сім пілотів стали першими Героями Радянського Союзу. Микола Каманін в списку йшов четвертим. Отримавши зірку, Каманін з відзнакою закінчив Військово-повітряну інженерну академію ім. Н. Е. Жуковського і продовжив службу у ВПС РСЧА. Було б дивно, щоб у такого героя-льотчика син не «захворів» авіацією.
Як син командира Аркадій мав вільний вхід на аеродром і пропадав на ньому годинами. Його знали всі льотчики і все механіки. Хлопчисько міг годинами говорити про літаки і використовував будь-яку можливість, щоб піднятися разом з льотчиками в небо.
Але цього йому було мало. Аркадій цікавився пристроєм літака, годинами рився в моторах, прагнучи кожну деталь помацати руками. У 1941 році, щоб вивчити літак від і до, він влаштувався на роботу на авіаційний завод. Далі в планах було закінчення школи і льотне училище – інший для себе долі крім як бути пілотом, хлопчисько собі й не уявляв. Але війна внесла свої корективи в плани.
Потрапити на фронт по блату
У березні 1943 року командир штурмового авіакорпусу Калінінського фронту полковник Каманін отримав генеральські погони. У квітні до генерала прибутку дружина і 14-річний син. (Генеральська посада крім купи турбот і непомірною відповідальності має і деякі плюси) Після кількох щасливих днів дружина отримала посаду при штабі, а синові треба було повертатися додому. Але Аркадій сказав: «Не поїду! Хочу залишитися в частині, хочу бити фашистів!»
Сьогодні, коли в пресі з’являється інформація, що нащадок того чи іншого важливого державного чиновника влаштувався на теплому місці й прикриваючись ім’ям і авторитетом батька, творить натуральний свавілля, важко уявити, що може бути по-іншому. Але так було.
На посаді командира батареї воював син Сталіна старший лейтенант Джугашвілі (загинув у полоні). На Сталінградському, а потім Північно-Західному фронті літав у небі винищувач Василь Сталін (п’ять збитих літаків і поранення). 11 березня 1943 року не повернувся з бойового вильоту Леонід Хрущов, син першого секретаря КП України.
Воювали три сина Мікояна (один з них, 18-річний Володимир загинув). Йшли на фронт, воювали і гинули діти державних і партійних діячів більш низького рангу. Та й самі «елітні діти» вважали для себе цілком природним розділити спільну долю народу.
Аркадію Каманину було 14 років. Підлітків в Червону Армію не закликали, але батько, як написали б сьогодні, «зловживаючи службовим становищем, замість відправки сина в глибокий тил, залишив його на фронті. Так в 423-ї ескадрильї зв’язку Калінінського фронту з’явився новий механік з спецобладнання, рядовий Аркадій Каманін, доброволець.
«Хочу в небо!»
Але Аркадій цього було мало. Він домігся дозволу на вильоти в якості бортмеханіка і штурмана-спостерігача. Створюваний як навчальний, У-2 мав подвійне управління в обох кабінах і льотчики на прохання Аркадія часто передавали йому керування літаком, так Каманін-молодший здобував навички пілотування.
Під час одного з вильотів літак був обстріляний, пілот був поранений і штурман Каманін взяв керування літаком на себе, долетів до аеродрому і посадив машину. Слідуючи приказці «куй залізо, поки гаряче», Аркадій звернувся з рапортом до командира авіакорпусу (батькові) з проханням дозволити самостійні польоти: «адже Я довів, що можу!»
Батько чудово розумів, що такий дозвіл збільшить ризик втратити сина. Проте особисто прийняв у сержанта Каманіна іспит на допуск до польотів, який той здав з блиском, і отець привітав сина з присвоєнням кваліфікації пілота.
Лєтунок
Спочатку Аркадій літав між аеродромами корпусу. Дорослі пілоти любили Аркадія, називали його «летунком» і намагалися уберегти від небезпек війни. А між тим бойові завдання ставали все складніше, все відповідальніше і все небезпечніше. Каманін літав вздовж лінії фронту і за лінію фронту. Його обстрілювали німецькі зенітки, винищувачі атакували. Кожен виліт міг стати останнім.
У червні 1944 р. повертаючись з чергового завдання, Аркадій помітив на нейтральній смузі збитий радянський літак. Кабіна була закрита, а це означало, що льотчик знаходиться в машині. Можливо, він тільки поранений, а не убитий? Аркадій сів біля паруючого літака.
Лейтенант Бердніков був ще живий. Каманін допоміг йому дістатися до «кукурузника» і У-2 полетів прямо на очах спостерігали за всім цим фашистів. Разом з врятованим льотчиком відлетіли і результати проведеної їм розвідувальної аерофотозйомки. На грудях льотчика Каманіна з’явився орден Червоної Зірки.
Назавжди залишитися в історії
Аркадій не згорів у полум’ї війни. Він літав і воював до останнього дня, отримавши у квітні 1945-го орден Червоного Прапора. У жовтні 1946 року старшина Каманін поступив на підготовчий курс Військово-повітряної академії ім. Жуковського. Його чекало прекрасне майбутнє, але…
Молоді люди помирають і в мирний час. У квітні 1947 року Аркадій Каманін помер від менінгіту. Йому було всього 18 років, але і їх цілком вистачило, щоб залишитися в історії назавжди як самому молодому льотчику Великої Вітчизняної і Другої світової війни.
Klim Podkova
