Мати дитину не скривдить

414

Відповідей хочете? Їх є у мене!

Я пам’ятаю, як я росла. Я не могла поскаржитися батькам на хамську поведінку вчителя, оскільки «вчителя треба поважати, і якщо тобі так сказали, то ти сама винна, отримай». Не могла поскаржитись, що мені в гаражах мужик письку показав, тому що «А хто тобі дозволив ходити за гаражі, сама винна, ось Марійці/Іринці нічого не показують, отримай ременя» і т. д.

Я до сих пір пам’ятаю, як гуляла у дворі, там гуляла жінка з маленькою дитиною. Дитина зробив сніжок і думав, куди його кинути, а його мама показала на мене і сказала: он, в дівчинку кинь! Я відповіла — хай тільки спробує, я цією брилою (крижаний) тобі в голову запущу, дура тупа. Тітка мене саме що взяла за вухо і потягла до батьків. Я була винна у всьому: у хамстві дорослому, зіпсованої прогулянці мами і дитини, у те, що батькам довелося вибачатися за мене… Я намагалася пояснити, що нахамила цілком заслужено, але мене ніхто не слухав і не чув. Сказали, що я плутаю або придумую, а навіть якщо і було, то дорослому не можна грубіянити апріорі.

Минуло багато років, але те почуття безпорадності, безсилля перед дорослими я пам’ятаю до цих пір. Так от, я скоріше помру, ніж дозволю своїм дітям відчути щось подібне. І так, вони знають, що давати якісь поради, що робити зауваження тощо можуть ТІЛЬКИ батьки. На всі претензії у них є фраза: ось телефони моїх батьків, звертайтеся до них. У випадку спроби «схопити за вухо» — кричати на всю вулицю «Допоможіть, педофіл».

«Ти вчинив правопорушення — будь ласка, відповідай» — говорите ви. Так ніхто не сперечається! Але вирішувати це з дитиною, не досяг кримінальної відповідальності буду я мати. І робити це буду за закритими дверима. Я покараю своїх дітей і за мат на асфальті, і за посиденьки в чужих машинах, і за їх же обстріл, але не прилюдно! Не розумію, чому ви вирішили, що дітей взагалі не карають, просто поважають їх гідність і не піддають публічної прочуханки, а так само не дозволяють цього робити стороннім.

І нарешті, ви забуваєте найголовніше: батьки — це такі люди, які завжди зрозуміють, захистять, яким можна розповісти абсолютно все, не боячись при цьому приниженим і звинуваченим. З якими можна просто обговорити будь-яку ситуацію і способи виходу з неї. «Ми не бігли до батьків плакатися, ми знали, що заслужили, а тому від батьків отримаємо ще „добавки“», — кажете ви, але навіщо тоді потрібні взагалі такі батьки, до яких можна звернутися за допомогою, які замість того, щоб захищати свою дитину від самоуправства стороннього, ще більше принижують його? Маячня якась.

«Так ми виростали відповідальними людьми», — говорите ви. Дуже за вас рада, а мої діти виростають впевненими в собі, знають свої права і обов’язки. Їм не прийде в голову зробити комусь добре в збиток собі, як це часто виходило з їх мамою: доню, дай я перед тобою в черзі пройду, у мене ніжки болять; не кричи на майданчику, у бабусі на лавочці тиск; не займайся музикою відразу після школи, дитина спить, після 17.00 теж не займайся, люди з роботи приходять, вранці тим більше не займайся, сусіди спати хочуть.

Мої діти знають, що все, що не заборонено, то дозволено. І це правильно. А ті, хто намагається зробити з нинішнього покоління наше, що живе за принципом «все, що не дозволено, то заборонено», ось вони-то якраз і задовбали.