Мел як загроза національній безпеці

11

Пішли ми гуляти після садка. Тут у нас є величезний науковий інститут, який знавав кращі роки: зараз там і торгова палата, меблевий, і іже з ними. Наприкінці території — творчий центр, там завжди навесні п’ятачок найпершим висихає. Прийшли. Взяли крейда з собою, щоб хоч якось від калюж піти. Я зі своїми двома і знайома з донькою, моя ровесниця. Діти як діти — класики намалювали, пострибали, знову стали малювати. Ми стоїмо балакаємо, обидві некурящі, насіння не гриземо. Зразкові мамусі, в загальному.

Виходить тітка-охоронець. «Тут не можна малювати!» Я аж розгубилася. Перепитала: «В сенсі — не можна? Ви про що взагалі?» — «Не можна. У нас тут головний вхід! І взагалі!» Я опустила трохи і попросила або адекватно пояснити, що не так, або принести папірець з печаткою і іншим, в якій написано це саме «не можна».

Тітка пішла. Через пару хвилин назад вийшла і знову за своє. І взагалі, каже, йдіть на дитячий майданчик. Ага, щас, там як раз снігу метр точно є, підемо крейдою там порисуем. До речі, найближча майданчик — їх підвідомча територія. А, або ідіть до себе у двір. Ну, тут вже моє виховання відмовило, я поржала і попросила тітоньку більше не приходити, бо розмова безперспективний.

Вона ще пропонувала нас вигнати. Звідки — з шматка асфальту без огорож та парканів? Я була не проти: «будь Ласка, починайте. Подивимося». А, і ще пообіцяла сходити, не полінуватися, депутату, який є господарем усього вищезгаданого інституту, і обговорити з ним це питання. Такого аргументу тітка не знесла і, пирхаючи, віддалилася.

Діти в розгубленості: ніби мама привела сюди, а грати не дозволяють. У нас теж настрій підупав, чесно кажучи. Постояли ще хвилин 15 і пішли. Ось як я це повинна дочки пояснювати? Благо вона все ж сприймає мене, як істину в останній інстанції.

Дівчина, з якою гуляли, питає мене: «Ну, а може їй (охраннице) влетить за це завтра?» Ну що за маячня? За що влетить? За сонечко на асфальті? Діти ж там не х#й намалювали, все-таки! Враження, що ми прийшли до когось додому і ножем на дорогому паркеті малювати дітей вчимо.

Куди ми котимося?