Приходить нам особливо складний, можна навіть сказати, ексклюзивний замовлення на новорічні вітальні листівки для великої юридичної фірми. Штук п’ятдесят всього, кожна в єдиному екземплярі на конкретну людину, строки підганяють по повній, папір складна для друку, до того ж там ще й тиснення сріблом по нанесеному трафаретом — коротше, повний геморой. Ухитряемся з цим щастям впоратися вчасно і горді, як слони, мчимо з тиражем в офіс замовника.
Той, у присутності ще десятка співробітників, вивчає листівку. На темно-синьому благородній тлі симпатичні сріблясті засніжені ялинки і місяць. Довго так вивчає. Далі було:
— Все зашибісь, струму я шось не зрозумів, чому срібло, а не золото?
Перезираємося. Коректно намагаємося пояснити, що, мовляв, дизайн і взагалі, було б золотом — вийшло сонце, а не місяць. Клієнт замислюється і укладає нас наповал, супроводжуючи текст характерною пальцовкой:
— Так йоптить, шо ми — сонце собі дозволити не можемо?!
