Всім привіт! Я дівчина 23-х років, яка живе окремо від батьків, сама знімає квартиру, працює і сплачує всі свої життєві потреби. І мене задовбали люди, абсолютно не различающие поняття «жадібність» з поняттями «любов до тварин» і «любов до всього свого.
Опишу кілька ситуацій, щоб стало зрозуміло. Напевно, у кожної людини на роботі його колеги п’ють чай/каву. Та й він сам, напевно, теж це робить не один раз за день. У мене є така звичка — моя кухоль з чаєм практично ніколи не стоїть порожній і без діла, тому що гаряча рідина забиває голод — і їсти хочеться набагато менше. Так от, виключно з цієї причини мої колеги вважають, що грошей у мене — кури не клюють, раз я постійно разоряюсь на чай і каву, тому можна без кінця приходити і просити: «Я візьму в тебе кілька пакетиків чаю? Це в останній раз!» (пара пакетиків — це половина коробки, як я помічаю згодом). Мабуть, моїм колегам здається, що це мій священний обов’язок — поїти всіх різними смачними напоями.
Так ось, дорогі мої, я просто не виношу, коли чужі люди чіпають мої речі. У мене є чітке розуміння того, що моє, а що — ні, тому я дуже ревно ставлюся до своїх речей і до свого особистого простору в цілому. Це ж стосується моїх ручок, олівців і інших канцелярських приладдя, які із завидною регулярністю зникають з мого робочого столу. Ще раз повторюся — це не жадібність. Просто я не підписувалася годувати, поїти і забезпечувати олівцями вас — знедолених і отримують таку ж заробітну плату, як і я.
З цього випливає інша ситуація. Я дуже і дуже близько до серця сприймаю будь-які ситуації, пов’язані з хворобами тварин — домашніх і особливо бездомних. Саме тому я щомісяця перераховував певну суму грошей у благоЕкшн ний фонд допомоги безпритульним тваринам, у якого на утриманні знаходиться якась ветеринарна клініка. Так, я хочу так розпоряджатися частиною своїх грошей, хочу робити добро. Ні, я не заробляю, як нині прийнято говорити, «плюсики до карми», мені просто подобається допомагати. І тут мої колеги, обурюючись, запитують: «Що, на якихось бездомних собак 1000 рублів не шкода, а нам пару пакетиків чаю затиснула?»
Задовбали!
