Отримаєте, розпишіться, відвяжіться

11

Є така приказка: «Знав би, де впадеш, соломки б підстелив». Так от, мозок людині дано в тому числі для того, щоб вміти передбачити на підставі досвіду майбутні неприємності і підготуватися до них. Наприклад, взяти з собою в поїздку мінімальний набір ліків — це ж так очевидно!

Крім вищезгаданої похідної аптечки, у мене є набір і для дамської сумочки: маленька сумочка, в якій лежать пластирі на випадок мозолі, пилочка, лезо, олівець, шпилька, дротик, нитка з голкою та інша мелочовка, сто разів вже виручає. У телефоні ж, крім десятка номерів різних таксі (один раз довелося обдзвонити їх всі), є всі контакти рідний поліклініки, платних клінік, аварійка ліфта, домофона і так далі. І жити мені з цим нетяжким солом’яним багажем легко і просто.

Що ж задолбали? Два типи людей.

Тип перший відрізняється нульовою передбачливістю, а потім вимагає допомоги (ну, це ще добре), а то і без попиту розтягає мої запаси, навіть не ставлячи до відома постфактум. Наприклад, на роботі розтягують навіть підписані канцтовари, і котушки з голками з столу пропадають регулярно, ніхто не думає їх повертати, а коли випадково знаходиш, ще й не віддають.

Або ось йду в похід з людьми, які почали цим ще до мого народження займатися, і раптом тільки у мене є «зірочка» від комариних укусів, голка для проколювання мозолів, пляшечка антисептика для подряпин, спрей від кліщів і комарья, мазь проти ударів і розтягувань — не поділитися не можна, а поділишся — на всіх не вистачає чи не вистачає на все час… Добре хоч, пластир багато прихопили, а то я не стала брати рулонний, хоча думка проскакувала.

Тип другий спершу просить про допомогу, а потім приколюється і ірже над моєю передбачливістю. А чи немає у мене крім одноразового плаща-дощовика ще й складаний яхти, атомного реактора, повітряної кулі і так далі? Ні б «дякую» сказати. Дуже смішно, панове. Тільки сьогодні і тільки для вас, повітряна куля є. Рожевий, сердечком, з написом love. Отримаєте, розпишіться, відв’яжіться. Ці ж люди потім посилають всіх до мене з будь-якого сюрреалістичного приводу: «Як це у тебе на роботі немає тлумачного словника монгольської мови?»

Коротше, якщо у когось не вистачає розуму самому про себе подбати, то йому варто хоча б бути ввічливим з тим, хто згоден допомогти йому. А то наступного разу вам просто відмовлять, і крутіться, як можете.