Полягаю в вк в парі-трійці груп з риболовлі. Було мені приблизно 23-24, трапився період, коли їздити на улюблений вид відпочинку було не з ким, знайомі не захоплювалися, тато щось все зайнятий був і в підсумку таскалась я одна, ну і якось кинула клич, мовляв, шукаю компанію, а однієї ночі в наметі не дуже затишно.
Написав мені незабаром якийсь Олександр, запропонував з’їздити в кінці тижня в вырицу. Він на машині, тим простіше.
До призначеного дня я склала рюкзак, намет, снасті, домовилися зустрітися в районі 8-9 вечора недалеко від Ломоносовської.
Приїхала, перетнулися, вийшов мені на зустріч дядечко років 38-40 на вигляд, допоміг завантажитися. Що за машина – не скажу, не знаю зовсім, але ніби позашляховик, ну, не суть.
Поки завантажилися, поки в магазин докупити продуктів, поки виїхали почало темніти. Їдемо собі, періодично перебрасываемся парою слів, не особливо балакучий попався, але так навіть і краще, бажання тріпатися особливо не було, хоча, порожня напівтемна дорога і тиша в салоні нагнітали атмосферу. Я поглядаю нишком на навігатор і поступово розумію, що їдемо ми трохи не в тому напрямку. Ужастиків я переглянула масу + багата фантазія, починаю трохи нервувати, але виду не подаю. Звернули з шосе, поповзли по дорозі. Ні людей, ні ліхтарів, і взагалі хрін знає де, але точно не в вырице. Питати, куди його понесло – теж якось не хотілося, хіба мало, якщо раптом всі самі стрьомні думки в моїй голові виявляться правдою – вже краще нехай тоді не здогадується, що я насторожі і вже планую варіанти відступів.
Благо, у мене з одним другом домовленість у зв’язку з періодичними моїми пригодами – я скидаю йому докладну інформацію, де, з ким, до скількох, геолокація, та інше. Далі – обов’язковий отзвон в 23:00, смс-підтвердження з кодової фрази в 00:00 і повторний дзвінок в 10:00 ранку.
Ми все більше заглиблюємося в ліс, я попутно пишу цього самого одного, скидаю завчасно зроблене фото з номерами машини і скидаю всі належні дані.
Коли моя параноя майже досягла межі, ми таки виїхали на берег не те затоки, не то якогось іншого великого водоймища, вже не згадаю, що конкретно за місце було.
– тут зупинимося, а то до Вырицы ще багато їхати, прибудемо в ночі, а тут хоч на донку половити можна, – нарешті прояснив ситуацію Олександр.
Я, звичайно, видихнула, але настороженість залишилася. Хто так робить – згортає невідомо куди з наміченого маршруту і мовчить, як Джейсон?!
Загалом, скинула геолокацію одному і пішла ставити намет. Розбили табір, повечеряли, половили і розбрелися спати. Я, напевно, кінчений параноїк, але для особистого заспокоєння, коли застебнула вхід – причепила до блискавки бубонець від донки – його дзвін здатний миттєво витягнути мене з самого глибокого сну. Зайвим не буде.
Незважаючи на всі мої побоювання, ніч пройшла спокійно. Вранці ми склали табір і знову вирушили в дорогу.
Добралися до вырицы, Олександр сгрузил човен і пішли ми з Оредежу вгору за течією, пробрасывая очерети біля берегів. Як незабаром повідомив мені Олександр, до нас повинні були приєднатися ще троє його друзів. Я знову стривожилася – попереду були ще як мінімум добу. Але, як з’ясувалося, даремно – прибула трійця опинилася сім’єю – син, батько і дід, розкид від 18 до 67 років.
Рибалка пішла веселіше, навіть рибнагляду не зіпсував настрій, хоч і виписав мужикам штраф за електромотор на човні. Натаскали щучек, пригляділи місце для стоянки, розклалися, дід залишився розводити багаття, а ми ще й грибів подсобрали. За вечерею вся чоловіча частина раптом почала дивно себе вести – варто було мені наблизитися до табору, вони тут же починали щось ховати. Але тут я вже подосмелела і запитала прямо, що за хрень відбувається, а то знову мовчати і лоскотати собі нерви – ну, таке.
Виявилося, мужики притягли тушняк з конини, але дізнавшись, що я займалася кінним спортом – розхвилювалися, що розбудують мене таким вечерею. Адже ось – у кожного свої тривоги, я боялася, що вони – маніяки, вони, що я розсерджуся з-за тушонки. Заспокоїла їх, що люблю коней у всіх видах і проявах, так і як-то сама нарешті остаточно розслабилася.
А наступного вечора я була вже вдома, доставлена в цілості й схоронності, з грибами, рибою і неоднозначними враженнями. Втім, як і завжди. Навіть очей майже не смикався))
