Я працюю в інтим-салоні продавцем. Робота мене влаштовує більше ніж повністю. У мене адекватне начальство, відмінна зарплата та умови. Мені подобається консультувати людей. Мені подобається пояснювати, показувати і підказувати, яку вибрати іграшку або білизну. Я дуже люблю свою роботу. Єдине, що я в ній ненавиджу — це дітей.
Справа в тому, що розташований наш магазин в торговому центрі, а значить, ходить тут величезна кількість народу. І діти в тому числі. Збившись у зграю від двох і до безкінечності пацанят віку отак початкової школи, вони бігають по коридорах і шукають, чим би зайнятися. А тут таке цікаве місце: «тільки для дорослих». Вхід закритий досить щільною фіранкою, яку так весело відсмикнути вбік. А голосові зв’язки так і просяться крикнути: «Ура, піськи!» Або, наприклад: «Повія!» Або… Втім, фантазія у дітлахів Екшн сно багата.
І адже мені з ними ніяк не впоратися. В сам магазин вони не заходять, лаяти я їх не маю права, погрожувати і піднімати на них руку — тим більше. На фразу «зараз поліцію/охорону покличу» тільки нахабні усмішки. І таке повторюється чи не кожен день. З жахом чекаю початку навчального року, адже діти повернуться з таборів і від бабусь і підуть прогулювати школу. В торговий центр. А значить, наш затишний маленький магазин буде піддаватися атакам з ще більшою частотою.
Батьки, шановні батьки, будь ласка, поясніть своїм дітям, що мат — не найкраща лексика, що інтим-салони — не найкраще місце для проведення часу в їх віці і що старших треба поважати. А самі приходьте до нас в магазин. Тільки без дітей. Повірте, сюди приходять не тільки старі страшні збоченці, але і такі ж люди, як і ви.
З повагою, продавець-консультант інтим-салону. Піду задерну шторки…
