Важким для мене вранці я покакав в сірникову коробку на прохання лікаря. Бажаючи уникнути всякого роду незручностей при транспортуванні, я закутав коробочок в три поліетиленових пакети і виїхав у бік центральної поліклініки.
На підході мене зупинили вартові закону — загін ППС. Капітан чемно відрекомендувався і мовив:
— Проводиться позаплановий рейд. Візьміть в руки вміст кишень. Маєте колючі, ріжучі предмети, наркотичні речовини?
Секунду подумавши, без всяких задніх думок я витягнув свій старенький потертий мобільник, гаманець, документи і коробочку.
Від побаченого у поліцейських округлилися очі. Посипалися підозри, капітан шепнув щось у рацію з особою Джеймса Бонда, і мене повели в лігво — перед начальством хвалитися. По дорозі захопили понятих.
Я, роздивляючись цей безглуздий анекдот, вмирав зі сміху і був далекий від того, що відбувається. Правоохоронці не могли мене зрозуміти, капітан зовсім не слухав, задумливо колупаючи чергову дірочку для зірочки. Я умовляв поліцейських розкрити коробочок, але вони вперто мені відмовляли — хотіли при понятих і статистів, щоб все було красиво.
Капітан у результаті вибачився переді мною і з великими вибаченнями відпустив понятих. У фільмах герої спочатку пробують «товар» мовою з мізинця а наші коробок ледь привідкрили — шкода, якщо чесно. Задовбали мене ці хранителі порядку.
