Ні, вельмишановний автор історії «З людини в м’ясоїда за п’ять хвилин», зрозуміліше не стало.
Я вегетаріанець протягом п’яти з половиною років. Мої знайомі дізнаються про цей факт випадково, коли починають наполегливо питати у мене під час застілля, чому ж це я не їм он ту ковбаску і ось це спекотне. І тоді доводиться визнавати, що я в принципі не їм м’ясо. Але на цьому вони не заспокоюються, починаються докладні розпити: «А чи давно? А з чого раптом? З яких міркувань?» Повідомляю, що з етичних. «Що, тварин шкода?» — продовжують тиснути вони. Так, відповідаю, шкода. «Ну так вони ж нічого не розуміють! А ти позбавляєш себе незамінних амінокислот!» Так, стоп, не я почала цю розмову. Вам чого від мене треба? Переконати мене в тому, що це не я, а ви повинні вирішувати, що мені є? До побачення, дорогоцінні, це мій організм і моя життя. Я ж нічого вам не нав’язую і вбивцями-м’ясоїдами вас не називаю, ось і ви залиште мене в спокої.
Мій друг не вгамовується вже кілька років. Варто мені захворіти на грип, поскаржитися на головний біль або просто на втому, у нього на все один аргумент: це тому, що ти не їж м’ясо! Ну звичайно, адже м’ясоїди не втомлюються, не хворіють і не вмирають. В якийсь момент я була змушена звести спілкування з ним до мінімуму, тому що всі наші розмови він згортав до мого харчування і постійно читав лекції про користь м’яса, про те, що я гублю свій організм, що мені б зараз шмат сала з’їсти, а не грушу і т. п. Задолбали в край.
Другий випадок. Одна моя знайома, дізнавшись про моє вегетаріанство, раптом ні з того ні з сього заявила, що я її образила. При спробі з’ясувати, коли і чим саме, вона сказала, що раз я не їм м’ясо з етичних міркувань, виходить, я вважаю м’ясоїдство вбивством, виходить, і я її теж вбивцею вважаю. Значить, образила. Як тут не згадати бородатий анекдот:
— Рибка моя…
— Якщо риба, значить, щука. Якщо щука, значить, зубаста. Якщо зубаста, значить, кусається. Раз кусається, значить, собака. Громадяни, він мене сукою обізвав!
А потім я заходжу в інтернет і бачу тонни знущальних мемів про веганів — і як ми траву їмо (а ви, звичайно ж, траву не їсте, ви їсте один тільки м’ясо і більше нічого — боюся, при такому раціоні, у відповідності зі старовинної китайської стратою, більше двох тижнів ви точно не протягнете), і до вейперам нас прирівнюють, висміюючи на всі лади. Вам яке взагалі діло до чужого раціону? Ми вас не чіпаємо і в тарілку до вас не ліземо, ось і ви залиште нас у спокої і живіть своїм життям. Або вона у вас недостатньо цікава, що ви за іншими підглядаєте і ще з засудженням качаєте головою? Їй-богу, нам плювати, що скаже княгиня Марія Олексіївна.
А задовбали мене ненависть натовпу до інакшості.
