Про здрібнілих чоловіків

395

У моїй родині батьки завжди казали: «Чоловік повинен орати і заробляти гроші, щоб забезпечувати сім’ю, а дівчина може працювати трошки, лише б шпильки та тістечка собі оплачувати».

І ось зараз мій 24-річний братик сидить на дивані і грає в телефончик, бо мама з татом в черговий раз заборонили йому влаштовуватися на чергову роботу, так як «десять тисяч — це не зарплата для мужика, тим більше там в передмістя треба їздити», а на роботу з більшою зарплатою його, ледаря без вищої освіти, не беруть. А я працюю молодшим науковим співробітником в невеликому НДІ в іншому місті за дев’ять тисяч рублів, вечорами займаюся репетиторством, щоб оплачувати оренду квартири і купувати собі їжу. Я ж дівчинка! Мені можна і за дев’ять тисяч п’ятиденку орати.

Дорогі батьки! Я розумію, що ви не можете мені нічим допомогти, бо всі зайві гроші йдуть на братика. А моя робота хоч і низькооплачувана, зате улюблена, тому я не хочу її кидати. І я вже перестала турбуватися щодо того, що мій братик відмінно просік фішку, як зробити так, щоб ніколи не влаштуватися на роботу. Задолбали мене зовсім не це.

Задолбали мене те, що кожен мій приїзд додому ви, дорогі батьки, хором обговорюєте, яке паскудне нині молоде покоління: мужики всі як один розсілися по диванів, ніхто не хоче працювати, а ви мрієте, щоб доча успішно вийшла заміж, щоб чоловік мене забезпечував, а свою зарплату я могла витрачати на шпильки та тістечка. Та ні нормального мужика, подрібнював мужик.

Матуся, татусь, ви ж у нас два технаря з прекрасною освітою, що ж з вашою логікою сталося-то? Ви серйозно не розумієте, звідки такі мужики беруться?