Сім дюймів громадськості

41

У мене є планшетник. На ньому можна і в інтернеті посидіти, і кіно подивитися, і навіть пограти. Але от біда: хрін тобі дадуть одноосібно користуватися ним. Будинки використовуй як хочеш, хоч ковбасу на ньому ріж, але на роботі твій планшет або нетбук — це надбання громадськості, і не колише.

Перерва, обід — або просто ти виконав всю роботу і терпляче чекаєш кінця зміни. Дістав планшет, включив гру/кіно/інтернет. Тут же, подібно зграї коршунов, на тебе налетять:

— О, у тебе планшет з собою! Давай подивимося якесь кіно про того чувака, який ще в тому фільмі знімався. Ні? А чому? Гарне кіно.

— Ні, тому що я вже дивлюся кіно про іншого чувака. І ти мене відволікаєш.

Особливо радують любителі взяти твою річ без попиту.

— Да ладно тобі, не лайся, я всього лише погралася трохи.

По-перше, я дивився кіно з інтернету, а ти закрила браузер, і тепер я повинен буду довго шукати фільм в потрібному мені перекладі і місце, на якому закінчив дивитися.

По-друге, ти, коза, посадила мені акумулятор, а зарядку я забув удома. Спасибі тобі, повік не забуду!

По-третє, планшет важить 250 грамів. Це небагато, звичайно, але коли у твоїй сумці робоча форма, телефон, гаманець та інше, починаєш кожен грам відчувати. І планшет я приніс для себе.

По-четверте, у тебе телефон дозволяє лазити в інтернет через вайфай, дивитися кіно і грати в ті ж самі ігри. На сьогодні всі додатки однакові і для iOS, і для Nokia Platform, і для Android. Так що ж ти до мене причепилась? Мене не хвилює, що твій телефон сіл, глючить або екран маленький.

Любителі чужого, дайте мені посидіти на самоті і самому насолодитися своєю річчю!