Синдром співучасника

54

Нещодавно усвідомила, що моя подруга (нехай буде Іра) явно страждає синдромом, як я його називаю, співучасника. Поясню: це прагнення бути корисним завжди і в усьому, а якщо вийде, то і особисто посприяти вирішенню твоєї проблеми. Здавалося б, що в цьому може бути поганого? З такою людиною не пропадеш. Проте все не так райдужно.

Варто тобі заїкнутися, що непогано б у відпустку з’їздити в Прибалтику, як очі Іри загоряються, і вона з шаленим ентузіазмом починає розповідати, що її чоловік як раз працює в турагенції (до речі, не дуже успішно) і займається саме цим напрямком. І щоб я обов’язково скористалася його послугами, і що він влаштує все в найкращому вигляді (ага, не ти розповідала, як він пару тижнів тому через похмілля запізнився на відправку автобуса з туристами). Я тільки відкриваю рот, щоб заперечити, а Іра вже щосили набирає номер свого судженого.

Я лише згадала в розмові, як непогано було б прикупити теплі лосіни з начесиком на зиму, як Іра починає заливатися соловейком, що буквально через тиждень збирається замовляти подібні на китайському сайті, ми обов’язково повинні замовити їх разом, правда, йти посилка буде місяць. Спасибі, звичайно, але мені простіше доїхати до найближчого магазину одягу і купити їх там, а не чекати диво-дольчики до весни, та ще й штрипки до них пришивати, тому що у китаянок ноги явно коротше.

З’явилася думка, що непогано б придбати квартиру в велотренажер і займатися в комфортних зупинці. Тут же особисті повідомлення завалюються посиланнями на чудовий фітнес-центр Ирином районі, де ціни смішні, а інструктори не інакше як небожителі. Так-так, звичайно, в зимову холоднечу я тільки і мрію про те, щоб після роботи їхати в цей диво-центр у чорта на рогах.

І так в усьому: своє весілля я повинна справляти саме в кафе Іриною сестри, незважаючи на брудні туалети і убоге меню; вибрати новий принтер мені допоможе її племінник, а вже краще візажиста, ніж її подружка, і в усьому місті не знайти.

Спочатку я думала, що це така турбота. Потім мене це щиро забавляло. На даному етапі вже неиллюзорно бісить. Іра, вгамуйся, заради всього святого! Мої 28 років я цілком самостійно можу і з відпусткою визначитися, і купити унітаз, і перукар у мене теж відмінний. Спробуй направити свою кипучу енергію куди-небудь ще.