Складом палимо удвох

62

Я письменник. У мене оригінальна проблема: мої колеги.

Під час, не зайняте основною роботою і моїми власними проектами, я працюю у співавторстві з іншими письменниками, щоб зробити що-то новеньке, дізнатися свої недоліки та й просто поспілкуватися зі спорідненими душами. Для пошуку я користуюся спеціальними форумами та спільнотами. Заповнюєш сувору анкету-заявку, а тобі потім пишуть ті, хто підходить під критерії.

Вказую, що буду вільний тільки після двадцятих — і тут же кілька людей пропонують почати писати прямо сьогодні. Друга проблема з часом: окремим рядком прописую, що можу писати тільки вечорами з 18 до 20. Вже обговорюю з людиною сюжет, і тут з’ясовується, що він працює (навчається) у вечірню зміну і виходити в мережу може тільки вранці і на вихідних! А прочитати вимоги не доля?

Відмінно піднімає настрій, коли за заявкою «Шукаю автора для написання міді-тексту від 7 авторських аркушів (280 тисяч знаків)» відповідають люди з бажанням написати оповідання на одну-дві сторінки.

Але знаєте, що найгірше? Другий рядок у заявках завжди стоїть: «Шукаю партнера по жанру». Це дуже важлива умова, яку всі геть ігнорують. Я пишу тільки класичні детективи, де є злий злочинець і мудрий детектив. Місце дії — Росія, сучасність або кінець ХХ століття. Ніякої фантастики, містики або жахів, тільки логічні загадки. Після гір листів «я пишу фентезі про ельфів, але Акунін продається краще, давай напишемо історичний детектив» хочеться повіситися.

Про закидання напівготових проектів, а потім крики: «Як же ти посмів дописати без мене, у мене два місяці був письменницький криза, ти повинен був чекати!» і говорити не хочеться.

Автори, які шукають соратників, будьте уважні! В інтернеті сотні і тисячі заявок. Підшукайте собі підходящу або складіть свою — нехай шукають вас.