Він з’явився у нашому дворі раптово. Ніхто не помітив, як і коли двір став помсти новий двірник. Це був сумний чоловік бомжуватого вигляду. Але у нього були на диво добрі очі.
Новий двірник відразу сподобався мешканцям. Кербуд виділив йому приміщення колишнього сміттєзбірника, яке Слава, так звали чоловіка, швидко обжив і створив там якусь подобу квартири. З’явився у нього там навіть телевізор.
Взагалі треба сказати, руки в Славіка були золоті. Він не соромився ніякої роботи. Стриг гілки, допомагав розчищати сніг автомобілістам, поливав клумби і навіть відремонтував парадні.
Але самим цікавим якістю Слави було ставлення до дітей. Діти від мала до велика тяглися в його комірчину постійно. Іноді їх було не витягнути. А Славко розповідав їм безглузді історії і показував такі ж безглузді витівки. Батьки навіть трохи ревнували своїх маленьких чад.
Якось у бесіді з головою нашого ОСББ, ми розговорилися про Славу. Тоді-то я й дізнався страшну правду.
Справа в тому, що Слава був колишній військовий, дослужився до звання майора. Обіймав перспективну посаду і мав прекрасну, люблячу родину. У Славіка була красуня дружина і дві доньки. Все складалося в житті Слави як по маслу. Вони навіть купили квартиру. Але при переїзді на нове житло, трапилося нещастя.
Слава попросив свого друга привезти сім’ю від тещі в нову квартиру, а сам вийшов зустрічати їх на дорогу. І прямо на очах Слави машину одного підкинуло при наїзді на відкритий люк, потім вона перекинулася і вилетіла з дороги прямо в стовп.
Слава власними руками діставав трупи своєї сім’ї із понівеченого автомобіля. Так закінчилася нармальная життя цієї людини.
Через півроку Славік звільнився з армії, а ще через півроку, по п’янці, втратив квартиру. Якийсь час Слава бомжував, а потім випадково зустрів нашого голови. Так і оселився у нас.
Через 7 років наш добрий двірник Слава сильно захворів і після нетривалої госпіталізації помер. Так спорожнів і наш двір.
Діти виросли, але є одна особливість. Всім дітям, які росли й спілкувалися зі Славіком, він передав якийсь внутрішньо тепло, якусь силу.
Наші діти виросли пішли в школу, але до цих пір всі, кого не запитаєш пам’ятають цієї людини. І як один вважають, що в тій комірчині жив добрий чарівник.
Ми досі не розуміємо, що це було. Але кожен раз при зустрічі обов’язково зайде розмова про Славіка. І обов’язково хтось розповість випадок, коли його дитина зробила щось хороше завдяки цій людині.
Спасибі тобі, дорогий чоловік. Сподіваюся, ти зустрівся зі своєю родиною там, в іншому світі. Сподіваюся ти заспокоївся і знайшов щастя. Ти завжди будеш частиною нашого життя і дякую тобі за наших діток.
