Трохи вважається

233

Стандарти на те і стандарти, щоб працювати для всіх. Визначення меж зони доставки — процедура непроста, але хто її виконує. І межі встановлюються з урахуванням купи параметрів, які клієнтів, як правило, не сильно цікавлять.

Фішка в тому, що кур’єрам цю межу не можна порушувати. Зовсім. Відбувається це тому, що десь 100 метрів, там і 500, де 500, там і километрик. Не пішки ж кур’єр біжить. А для автолюбителя кілометр не крюк.

Але давайте подумаємо трохи глибше.

Спочатку оператор прийме у вас замовлення на адресу, якої немає у нього в базі. Цікаво, як же він це зробить? Не вводиться номер будинку, якого в базі немає. Програма видає помилку. Каже, мовляв, уточніть адресу. Гаразд, адреса ввели, як змогли, написали в примітках, що будинок 6, а не будинок 2, відправили на кухню.

Менеджер на кухні дивиться на замовлення, каже: «Ми ж туди не возимо!», оператор починає його вмовляти, займати лінію, клієнти в телефоні чують: «Вам відповість перший звільнився оператор», нервують. (Між іншим, кількість людей в колл-центрі розраховується від передбачуваної кількості замовлень з урахуванням середньої тривалості їх оформлення.)

Ну та гаразд, умовили. Даємо спецрозпорядження кур’єру, і він їде до вас.

Ви говорите, в сусідній двір? Кур’єр «по доброті своїй» (згідно з неофіційним розпорядженням керівника) занесе вам замовлення в сусідній двір, ви йому скажете «спасибі», а то й на чай залишите. Начебто всі задоволені.

А на наступний день вам прийде в голову зайти до сусіда ще через будинок. І ось ви вже телефонуйте замовляти горезвісну піцу, і на цей раз у вас є «залізний» аргумент, що буквально вчора вам майже на цю ж адресу все доставили. А тут потрібно просто зайти «в сусідній двір».

Вмовили? Вітаю. Тепер аналогічні «залізні» аргументи є і у вас і у вашого сусіда. А потім той зайде до одного, який теж «буквально в сусідньому будинку». Ну, ви зрозуміли…

Як ви думаєте, на якому етапі потрібно перестати йти назустріч?

Рано чи пізно кур’єр, доставляючи замовлення на адресу всього в кілометрі від кордону зони доставки, все-таки не встигне до наступного клієнта вчасно. Так-так, кур’єри рідко їздять з одним замовленням. Ну, а там ще і скарги на запізнення, штрафи кур’єру за затримку… І якщо в процесі всіх цих колотнеч клієнт виявляється чимось незадоволений, то аргумент у начальства, виписує чергове дисциплінарне стягнення, буде: «А якого біса ви взагалі туди поїхали?» І правим залишитися не вийде точно.

Так от, стандарти — вони на те і стандарти, щоб бути для всіх. А інакше в межах зони доставки взагалі не буде сенсу. І буде на сайті служби зазначено: «Довеземо в будь-яку точку», а нижче, дрібним шрифтом: «Питання тільки в термінах».

Так що їжте на здоров’я!