Доброго дня! Мене звати Василь, і я дизайнер-верстальник. Вірніше, мені так здавалося, коли я, закінчивши шість років, отримував диплом.
Шановні роботодавці! Я — дизайнер-верстальник, а не менеджер копіювального залу. Повірте, це дві великі різниці. Коли я влаштовувався на роботу, на мене був оформлений договір як на дизайнера графіки, а не продавця за прилавком. Я апріорі не вмію працювати з касовим апаратом, не вмію чинити ксерокс і користуватися ламинатором. Повірте, я навіть не буду намагатися вивчити ці, як ви запевняєте, прості процедури. Чому? Вони мені не потрібні. Для цього в фірмі є техніки. Щось зламалося? Викликаю спеціаліста. А сам змінювати збірник для заповненого тонера не стану (один раз спробував, мені не сподобалося). А все чому? Тому що я влаштовувався на іншу вакансію.
Шановна кадровик! Я не буду вам пояснювати, чому при слабкому отзвуке вашого імені мені хочеться блювати, бігати по стінах і сраться ночами. Ні, я не хочу в свій вихідний після дводенної зміни по 12 годин виходити на роботу, тому що крім роботи в мене є ще й такі дивовижні потреби, як помитися, виспатися і поспілкуватися. Дивно, чи не так?
Шановні друзі! Я вас всіх дуже люблю і поважаю. Дозвольте вам нагадати, що професія «дизайнер» зовсім трішечки відрізняється від професії «тыждизайнер». Так, схоже, але не одне і те ж. Хочете візитки? Не питання: 450 рублів макет. Факсиміле? Простіше простого: 700 рублів. Екслібрис? Складно, але теж можу — 1200. Вибачте, що? Ах так, гроші. Так, друзі, я теж, буває, хочу поїсти, а іноді навіть випити з ким-небудь з вас же.
Знаєте, я ще молодий і недосвідчений фахівець. Тому не «задовбали», а «не перестаєте дивувати». Променів добра вам, друзі, колеги і вельмишановне начальство!
