Одним з головних подій військового співробітництва Росії та Республіки Білорусь в цьому році стануть оперативні навчання «Щит Союзу 2019». Враховуючи, що до спільної перевірки боєготовності залишається кілька місяців, противники російсько-білоруської інтеграції починають позначати контури, за якими буде вибудовуватися пропаганда проти майбутнього заходу.
Масштабні маневри на регулярній основі Мінськ і Москва проводять один раз у два роки: у 2009-му, 2013-му і 2017-му роках минуло стратегічне навчання «Захід»; у 2011-му і 2015-му роках – спільне оперативне вчення (СОУ) «Щит Союзу».
В кінці лютого міністр оборони Росії Сергій Шойгу повідомив, що підготовка до СОУ «Щит Союзу 2019» перейшла в активну фазу. Як повідомляють офіційні ресурси міністерств оборони двох країн, у березні представники російських і білоруських збройних сил провели кілька заходів з підвищення злагодженості підрозділів Регіонального угруповання військ (сил) (РГВ(с)), в завдання якої входить забезпечення безпеки Союзної держави. Зокрема, було відзначено, що з 12 по 14 березня відбулося командно-штабне тренування органів управління, а минулого тижня (18-22 березня) в Мінську пройшла тренування Об’єднаного командування РГВ(с).
Початок активної фази підготовчих заходів починає зустрічати реакцію у сусідніх країнах, що наводить на деякі паралелі з «Заходом 2017», проти якого політичні еліти Польщі, України, країн Прибалтики формували негативне інформаційне поле. Нагадаємо, що тоді однією з головних форм скидання негативу були звинувачення Росії в намірах «окупувати» Білорусію. Днями українські ЗМІ дали зрозуміти, що в цілому приводи, на яких буде будуватися пропаганда проти майбутнього навчання не зазнають значних змін.
Коментуючи останні збори (18-22 березня) керівного складу РГВ(з), ЗМІ України побачили прихований підтекст у даті початку тренування (18 березня), яка збіглася з 5-ю річницею приєднання Криму до Росії. Зокрема, кілька популярних українських новинних порталів випустили матеріали з заголовками наступного плану: «У річницю анексії Криму Росія почала масштабні військові навчання в Білорусі», «Російські танки зайшли в Білорусь: що відбувається».
Цікаво, що факт «перекидання російських танків» виявився невідомий ні білоруською, ні російським джерелам, ні спеціалізованим порталам, що відстежує будь-які переміщення військової техніки, що дає об’єктивні причини сумніватися в його достовірності.
Не менш цікавими здаються зв’язку подій кримської весни з російсько-білоруської порядком. Зазначимо, що в рамках майбутніх маневрів тренування підрозділів РГВ (с) відбуваються на регулярній основі. Варто додати, що початок чергового заходу за участю керівного складу збройних сил Росії і Білорусії співпало не тільки з 5-ю річницею приєднання Криму до Росії, але і з початком робочого тижня.
Продовжуючи перевіряти «логіку історичних паралелей» українських колег, слід нагадати, що в період 18-22 березня відбулися й інші події. Наприклад, 21 березня 1921 року за підсумками Ризького договору територія Західної Білорусії перейшла під контроль Польщі і перебувала у її складі до 1939 року. Зазначимо, майже будь-білорус, добре знайомий з історією, скаже, що цей період («полонізація») асоціюється з економічної та культурної деградацією західних областей нинішньої Білорусі, а також експансією українського націоналізму. До теми «польського добросусідства» додамо, що представники російського та білоруського керівництва регулярно говорять про необґрунтованих масштабах мілітаризації, які проводить Варшава.
Коментарі українських ЗМІ на тему російсько-білоруських навчань «Щит Союзу 2019» свідчать, що майбутня перевірка боєготовності Росії і Білорусії знаходиться у фокусі уваги у «партнерів», які шукають зручного і не завжди зручного випадку для звинувачень. Враховуючи, що під час Заходу 2017» критика на адресу російського і білоруського керівництва почалася майже за рік до початку навчань, можна сказати, що до «Щит Союзу 2019» «партнери» ставляться більш стримано. Ймовірно, прояв політичного «спокою», по-перше, зумовлено меншими масштабом майбутніх маневрів, які, на відміну від стратегічних навчань «Захід 2017», все-таки є оперативним заходом. По-друге, частина критикує коаліції зараз зайнята вирішенням нагальних проблем: Польща готується до парламентських виборів, а на Україні і в Литві найближчим часом відбудуться вибори президента.
Очевидно, нагнітання чергового витка істерії може виявитися не на руку. Як показує український досвід, де чинному президенту Петру Порошенку, не має реальної підтримки, залишається покладатися на можливості адміністративного ресурсу, провокування конфліктів з сусідами не завжди знаходить розуміння власних громадян.
Автор:Володимир Сергєєв
