Вгадай, як мене звати

30

Мене задовбали виробники техніки.

Ось стоїть у мене чудова хлібопічка, але кудись загубилася книжка з рецептами до неї. Ось стоїть МФУ — принтер, сканер і копір одночасно, до нього потрібні картриджі, іноді — новий софт. Чого вже простіше, здавалося б, інтернет під рукою, йдеш на сайт виробника, вводиш номер моді… Що, вибачте, вводиш? Хлібопічка така красива, як міг виробник осквернити її білосніжну поверхню такої гнусностью, як номер моделі? Добре, ми не горді… так, ззаду теж немає. Гаразд, вона не важка… фух, розібралися.

То ж з МФУ. Гаразд, я пам’ятаю, що це за модель. А якщо забуду? Я тендітна дівчина, добре, якщо цю дурищу досить повернути, хоч би місця ще вистачило. А якщо номер моделі теж знизу?

І це, чорт забирай, суцільно й поруч. Щоб дізнатися маркетингове ім’я мого телефону, треба його перезавантажити, а номер моделі захований під акумулятором. Гаразд, у нього ім’я, що запам’ятовується, але тим же страждав і мій останній кнопковий телефон, названий незапоминающимся поєднанням букв і цифр. Я взагалі без поняття, якій моделі у мене пральна машина. Нічого, всі чеки та інструкції я зберігаю, якщо навіть інструкція відразу на три моделі, в чеку знайду. Про телевізорі я взагалі мовчу.

Потрібно завантажити інструкцію, новий софт, почитати, що пишуть в інтернеті про такому неправильному поведінці, а то і поломки такого пристрою. Якогось такого?

В інтернеті потрібну знайти — не проблема. Але спершу треба відшукати ці кляті цифри і букви — номер моделі. Знайти їх можна, хто сперечається, але навіщо перетворювати це в проблему? Чому не можна знайти місце, де, не кидаючись в очі і не псуючи зовнішній вигляд, цей номер буде все-таки доступний?!