Війна з їжею

257

Голодуючим росіянам доведеться і далі шукати їжу на смітниках — владі принципи дорожче виживання громадян.

Простіше знищити, чим нагодувати.© Фото управління Россільгоспнагляду по Санкт-Петербурга, Ленінградської і Псковської областях
Помічали, як у ящиках, куди ринкові торговці скидають підгнилі овочі-фрукти, риються старі? Прийшовши додому, вони відріжуть гнилі боки у помідорів-огірків, відмиють зіпсовані банани-апельсини, і буде у них вітамінний салат та фруктовий десерт.
Я відводжу очі, коли бачу цю картину. Нудно жити в країні, де самотні пенсіонери приречені жебрати. Ще сильніше нудить, коли в новинах повідомляють про нові рекорди бульдозерів, закочують в бруд санкційні яблука і сир. За даними Россільгоспнагляду, з моменту введення продуктового ембарго Росії знищили близько 30 тисяч тонн «санкционки». Добре хоч перестали показувати це «жертвопринесення» по телевізору — кажуть, у електорату від таких сюжетів сильно піднімався тиск, а у політиків падали рейтинги.
І ось — новий поворот. ЗМІ тиражують новину про ресторатора з Єкатеринбурга, який відкрив свій перший магазин і вирішив свежепросроченные продукти не викидати на смітник, а роздавати — хліб, крупи, овочі і т. д. Написав у «Фейсбуці», що, на його думку, це допоможе людям прогодуватися, зберігаючи людську гідність. Але тут прибігли інспектори Росспоживнагляду з криком «ви порушуєте закон» і пригрозили великим штрафом. А голодні тим часом продовжують добувати їжу в сміттєвих контейнерах — Росспоживнагляд туди не сунеться.
З одного боку, начебто дійсно недобре роздавати прострочення. З іншого — багато хто з нас викидають хліб через два дні після покупки? У мене особисто рука не піднімається — краще зроблю сухарі або грінки. Так навіщо відправляти на смітник ще цілком придатні продукти, коли в країні зростає кількість бідних і навіть відверто бідних людей? І чому той факт, що ці ж продукти люди будуть їсти, не знявши з магазинної полиці, а витягнувши з сміттєвої купи, Росспоживнагляд не хвилює?
Це питання актуальне, звичайно, не тільки для Росії. Наприклад, у Франції три роки тому прийняли закон, що забороняє супермаркетам позбавлятися від продуктів з терміном придатності. Там теж все почалося з смітників. Депутат одного з містечок під Парижем помітив, що біля сміттєвих контейнерів супермаркету вечорами збираються люди, набиваючи сумки списаними багетами, овочами, м’ясом і т. д. Створив петицію — мовляв, давайте придумаємо більш цивілізований спосіб поводження з їжею. Його активно підтримали — і звичайні громадяни, і відомі люди.
Французькі парламентарі були змушені взятися за розробку законопроекту. Тепер всі магазини у Франції площею більше 400 квадратів зобов’язані встановити контакти з благодійними організаціями та передавати їм залежані запаси. Закон також забороняє псувати продукти — в Росії це найчастіше роблять, заливаючи викинуту прострочення хлоркою. Подумали і про тварин: їжу, не придатну для людини, французькі рітейлери передають на корм братам меншим або для виробництва компосту. За порушення — гігантські штрафи і навіть в’язниця до двох років.
У нас йде зворотний процес. Підприємців, які намагаються підгодувати незаможних, штрафують, посилаючись на турботу про здоров’я споживачів. А тим часом школярі викладають у соцмережі фотографії «соціальних обідів», на яких той черв’яки в каші, то зелене м’ясо в супі. Що з’їли ульянівські курсанти, хворі на ехінококоз, досі не відомо, але багато хто з хлопців залишаться інвалідами до кінця життя. У московських дитсадках пройшли спалахи дизентерії, але я ніде не можу знайти інформацію, кому Росспоживнагляд виписав за це хоча б штраф. Про те, чим годують в інтернатах для інвалідів і будинках престарілих, страшно навіть читати — пости Нюти Федермессер, яка зараз об’їжджає ці заклади по всій Росії, змушують плакати від жаху і безсилости. На цьому тлі великомасштабного збуту відвертого гнилья хитрощі ритейлерів, крошащих прострочення в салати або тупо переклеивающих на товарах етикетки зі строками придатності, здаються дрібницею.
Так чому ж в країні, де мільйони людей досі вважають банан або баночку йогурту делікатесом, а половину курки купують раз на місяць з пенсії або зарплати, ніхто не ініціює закон зразок французької?
Той же Росспоживнагляд міг вийти з такою ініціативою — не тупо штрафуватимуть бажаючих допомогти незаможним, а узаконити таку підтримку. Або депутати — хоча б заради очищення карми. Тим більше, це не потребуватиме фінансування з бюджету (треба лише прописати регламент і відповідальних), а поваги до парламентаріїв додасть куди більше, ніж акт про заборону ображати влада. Але навіщо? Не ми ж їх в кінцевому результаті вибираємо. Не нам і диктувати їм, які закони приймати.
Громадська палата, ау! Вам не цікаво цим зайнятися? ОНФ? Партії? Чи, може, як у нас прийнято, тільки президент в змозі вирішити проблему?
Навряд чи. Нещодавно, відповідаючи на питання, навіщо знищувати санкційні продукти, якщо їх можна віддати людям похилого віку і дітям, Путін дав зрозуміти, що цього не буде. «Іноді з точки зору економіки краще пустити під ніж, ніж просто роздати. Як це не дивно звучить. Тому що це збереження робочих місць, збереження певного рівня рентабельності виробництва, цінової політики і так далі», — пояснив він те, що з точки зору здорового глузду здається просто дикістю.
Майже чотири роки в Росії палять і прасують важкою технікою «ворожу» їжу. Проте якось не помітно, щоб це сильно допомогло вітчизняному виробництву.
Але на війні як на війні. Здається, сьогодні в Росії просто не залишилося інституцій, яким в принципі цікаво займатися питаннями виживання громадян. Самі випливуть. Чи ні. Як кому пощастить.
Вікторія Волошина