Ворожіння на кавовій гущі

442

Три найбільш яскравих приклади з досить-таки неабиякої множини.

Коли мені було двадцять три, старші колеги по роботі, якимось чином дізнавшись, що мій батько помер десять років тому, стали розпитувати, чому моя мати не вийшла заміж знову. На моє коротке «не захотіла» почали сміятися і запевняти:

— Так ти їй, мабуть, сама заборонила! Знаємо ми вас, діток, ви всі егоїсти! Напевно заявила, що з будинку підеш, якщо вона чужого мужика приведе!

Відповідь «якщо ваші діти такі, то не судіть мене за ним» їх чомусь образив.

Років через десять після цього випадку я якось згадала у своєму блозі про те, що не люблю носити короткі спідниці і ажурні блузки. Просто не люблю, відчуваю себе в них скуто. Тут же в коментарях виникла приятелька, ніби як фахівець з психології, і заявила:

— Це все йде з дитинства! Тобі батьки напевно забороняли таке носити, говорили, що вирядилась як повія. Це все звідти, я-то знаю!

Ніякі мої запевнення в тому, що батько (помер, коли мені було тринадцять років) взагалі не звертав уваги, що на мені надіто, а мама, навпаки, журилася, що я «одягаюся як хлопчисько», не допомогли. І чомусь на моє подальше небажання спілкуватися приятелька дуже образилася.

Ще через пару років я вийшла заміж. Ледве дізнавшись про цю подію, родичі (почувши про це від моєї мами) тут же почали будувати припущення:

— А чого це ви шість років жили разом, а одружилися тільки зараз? Мабуть, він тебе заміж брати не хотів, а ти набрехала, що вагітна? Чи справді була вагітна, а як розписалися — аборт зробила? Як це «нічого подібного»? Як це «сама поки що не хотіла»? Брешеш ти все, всі жінки заміж хочуть, а мужиків тільки пузом в ЗАГС і упихаешь!

Загалом, на різкий обрив всіх контактів з мого боку родичі теж образилися.

Неуважаемые любителі гадати про чуже життя, викиньте свої кришталеві кулі, вони у вас китайського виробництва. Мені все-таки видніше, що і чому в моєму житті відбувається. А ваші безцеремонні припущення, які ви чомусь вважаєте істиною в останній інстанції, мене задовбали.