В історії іконопису було чимало дивних ікон. Наприклад, адописные ікони, де під ликами святих ховалися зображення чортів. Не менш незвичайні і смесоипостасные ікони, невелика частина яких збереглася до наших днів.
В XIII–XVI століттях такі ікони були дуже поширені і не викликали сильного здивування. Але після XVI століття їх почали нищити по всій Європі, в тому числі і в Росії.
Як з’явилися смесоипостасные ікони
Першим відомим іконописцем в історії прийнято вважати одного з учнів Ісуса Христа — Луку. Він створив ікону Пресвятої Богородиці, а після — ікону святих Апостолів Петра і Павла. Протягом багатьох років після цього йшло формування канонів іконопису. Так виникла регламентована система зображень — іконографія Ісуса Христа та інших святих. Відступ від канонів не віталося церквою, але все-таки відбувалося.
У X столітті в західній Європі особливе поширення набули ікони Святої Трійці, написана у вигляді трьох ідентичних один одному фігур з ликом Христа. На деяких іконах Трійця мала одне тулуб, але три голови з однаковими обличчями. Це було пов’язано з появою в католицизмі терміна «філіокве». Він означав, що Святий Дух виходить одночасно і від Бога Отця і від Бога Сина. З філіокве були незгодні багато, з-за цього навіть стався розкол католицької церкви. Пізніше багато ікони із зображенням Святої Трійці у вигляді трьох однакових фігур з ідентичними ликами знищили. А їм на зміну прийшли смесоипостасные ікони.
Якими були смесоипостасные ікони
Щоб краще зрозуміти задум авторів смесоипостасных ікон, потрібно розібратися в тому, що таке іпостась. У християнстві під іпостассю розуміють сутність буття, а Східна православна церква стверджує, що Ісус Христос «сугуб єством, але не іпостассю». Так, Бог Отець є першою іпостассю Святої Трійці, Бог Син — другий, а Святий Дух — третьої. Єдність іпостасей Бога і було відображено на смесоипостасных середньовічних іконах вельми оригінальним способом.
На іконі «Смесоипостасная трійця» три однакових образи Бога розташовувалися на одній голові. Виходило так, що у трехликого особи було чотири ока (два ока середнього ліка були очима і бічних), три носа і три рота. Тіло ж на зображенні було одне. Таким чином невідомий іконописець хотів відобразити те, що Свята Трійця є єдиною і неподільною. Примітно, що протягом декількох століть таке зображення Святої Трійці вважалося церковниками самим правильним. Однак воно не знаходило розуміння у простих парафіян. Багато хто просто не розуміли причин, за якими смесоипостасные ікони об’єднували в собі три обличчя Бога. Зрозуміло, це породжувало безліч пліток та домислів.
Ікони смесоипостасной Трійці отримали велике поширення серед католиків Західної Європи в XIII–XVI століттях. Але і в Росії смесоипостасные ікони теж були. Особливо відома смесоипостасная ікона «Трійця» невідомого тобольського майстра, датована 1729 роком. Трехликое зображення Трійці кілька десятиліть займало почесне місце над воротами головного тюменського собору — Благовіщенського. До речі, цей собор був першим кам’яним будинком, побудованим в Тюмені.
Пізніше ікону «Трійця» зняли з воріт і перемістили в Ново-Тихвинський жіночий монастир. А сьогодні вона знаходиться у краєзнавчому музеї Свердловська, правда, без окладу. За давністю років він був втрачений. Втраченими для історії виявилися й багато інших російські смесоипостасные ікони через заборон церкви.
Чому заборонили смесоипостасные ікони
В Європі смесоипостасные ікони опинилися під забороною на початку XVI століття. Таке рішення прийняли на Тридентському соборі. В 1628 році указом Папи Римського Урбана VIII практика написання смесоипостасных ікон Трійці була заборонена знову. Всі подібні ікони оголосили блюзнірськими і єретичними. Після цього практично всі смесоипостасные ікони в Європі спалили. А ті, що якимось дивом збереглися, сьогодні можна побачити в музеях. Наприклад, в австрійському музеї народного мистецтва в Тіролі або над входом в одну невелику церкву в Румунії. В Росії заборона на смесоипостасные ікони ввели в 1764 році Священним синодом Руської православної церкви.
Священний синод також визнав незвичайні ікони Святої Трійці єретичними. В указі пропонувалося, щоб «в іконних зображень всі безглузді і дивні речі всі були припинені». З-за цього указу смесоипостасная ікона Святої Трійці, яку церква назвала «подобою еллинских (еллінських) богів» зняли з брами Благовіщенського собору в Тюмені.
Незважаючи на указ синоду, цю заборонену ікону не знищили. Як не знищили і деякі інші смесоипостасные ікони, які знаходилися у віддалених від столиці церквах. Схожа доля спіткала і трехликие ікони, написані за унікальною технологією.
Унікальна технологія виготовлення ікон
Єдність Святої Трійці знайшло і ще одне цікаве відображення в іконографії. Так, у музеї-заповіднику «Олександрівська слобода» у Володимирській області раніше можна було побачити одну дуже незвичайну ікону «Благовіщення. Господь Саваоф», датовану 1791 роком. При зміні положення дивиться щодо ікони відбувалася і зміна зображення на ній. Невідомий художник зобразив три обличчя на 16 тонких дерев’яних дощечках, вертикально закріплених на рамі. І для цього йому довелося чимало потрудитися.
Іконописець завдав зображення на тонкі загрунтовані пластини і притиснув їх один до одного так, що вони утворили єдину площину. Після на одному боці він написав один лик, а на інший — другий. Третій лик художник написав безпосередньо на дерев’яному полотні. Дощечки з двома іншими особами майстер встановив в спеціальні пази на рамі, суворо дотримуючись відстань між ними. Схожу технологію сьогодні можна зустріти на деяких рекламних щитах, де при русі тригранних пластин змінюється зображення.
Незвичайні ікони трехликие
Зображення на трьоликої іконі в «Олександрівській слободі» були не зовсім типовими для такого виду ікон. Людина, що стоїть праворуч від ікони на невеликому віддаленні, бачив лик Богоматері в синьо-сірому покривалі. Стоїть ліворуч ж спостерігав архангела Гавриїла — юнака в блакитному вбранні, тримаючи в руці червону квітку. Стоячи по центру, можна було побачити лик Саваофа — сивочолого старця. З його вуст в образі білого голуба в білому сяйві виходив Святий Дух. Виходить, що трехликие ікони в деякій мірі теж можна вважати смесоипостасными, оскільки вони відображають триєдність Бога. На жаль, в 1997 році цю унікальну і незвичайну ікону вкрали з музею, а злодіїв досі не знайшли.
Зате в храмі Живоначальної Трійці в нижегородському селі Шершово будь-який бажаючий може побачити трехликую ікону. На ній зображені лики Бога Отця, Бога Сина і Саваота в образі білого голуба. Схожа ікона є і у Свято-Вознесенському соборі, який знаходиться в Луганській області в Україні. До того ж, в московському Музеї давньоруського мистецтва теж є трилика ікона «христос у темниці», але зберегла тільки один лик. Дерев’яні пластинки, на яких були два інші зображення, загубилися. Відомо, що і в петербурзькому Музеї історії релігії теж є трехликие ікони, але вони не входять в основну експозицію і зберігаються в запасниках.
Автор: Тетяна Таранова
Розповісти друзям:
