Я директор невеликого копицентра. Дуже багато часу проводжу в торговому залі. Повірте, шановні відвідувачі, у нас немає копошаться працівників, бо ми кровно зацікавлені обслужити якомога більше клієнтів за одиницю часу. Але є кілька правил, як можна нас задолбать.
Флешку треба шукати неколько хвилин по всіх кишенях, довго ритися в сумочці, неодмінно викладаючи її вміст на працюючий принтер або копір.
Так як всі носії ми перевіряємо на віруси, запишіть на флешку як можна більше інформації, а ще краще принесіть терабайтний жорсткий диск з дистрибутивами. І нехай він перевіряється півгодини: «Ви мені все одно роздрукуйте, я перевірку не замовляв і чекати не можу».
Принести файл, створений в «Автокад» або «Компас», і гарчати, що у нас повинні бути ці програми. Ні, все у нас ліцензійне. Є і CorelDraw, Photoshop, але витрачати кілька десятків тисяч рублів на програми для інженерів-проектувальників ми не можемо собі дозволити. Зате у вас в програмі є чарівний пункт меню «Файл — Експорт…», де можна вибрати загальновживаний формат JPEG або PDF.
Принести паспорт і сказати: «Зробіть копії для банку». Ні в якому разі не говорити, які саме сторінки копіювати і у скількох примірниках. Дочекатися закінчення копіювання і вказати, що на одній сторінці повинні бути два розвороту паспорта. Ще раз дочекатися закінчення і вказати, що копіювати треба було на обох сторонах листка, а то «мені важко стільки паперу з собою тягати».
Вимагати роздрукувати «стандартні» фотографії. Або «звичайні». Ще можна сказати «великі» або «маленькі».
Принести карту пам’яті фотоапарата і 20-30 хвилин сидіти перед монітором, вибираючи з кількох тисяч фотографій парочку тих, які треба надрукувати. Друк займе дві-три хвилини. На питання, чому б не зробити це вдома, відповісти комп’ютером користуватися не вмієте.
Список неповний, але щоб не втомлювати читача, закінчу на веселій ноті.
Вихідний день, заходить дама, чітко і лаконічно формулює свої вимоги:
— Мені потрібно надрукувати шість фото А4 на глянцевому папері. У сусідньому фотосалоні готовність післязавтра, а у вас коли?
— Приблизно годину-півтора.
— Ой, як довго! А швидше не можна?
