Загублені міста: як живеться в самих віддалених місцях планети?

100

Як живуть люди на Крайній Півночі, і що буде, якщо спробувати пограбувати банк на острові.
Архіпелаг в Північному Льодовитому океані, забуте селище на березі Карського моря і село в Тихому океані, де населення становить 45 осіб. Розповідаємо, як живуть люди в самих віддалених місцях планети.
Шпіцберген
Шпіцберген — це полярний архіпелаг, розташований у Північному Льодовитому океані, сама північна частина Норвегії. Назва перекладається з німецької як «гострі гори». Самі ж норвежці називають його «Свальбардом» — то є «холодним краєм». Оскільки Шпіцберген має особливий статус, там є і російський населений пункт — селище Баренцбург. За даними на 2016 рік, в ньому налічується 495 жителів. Полярна ніч на Шпіцбергені триває 4 місяці — з кінця жовтня до початку лютого. Взимку температура опускається до -25 градусів, влітку в середньому становить +5 градусів. Столиця архіпелагу — норвезька місто Лонгйір, його населення складає трохи більше тисячі осіб. Основне виробництво — видобуток вугілля. У місті є свій аеропорт, університет, музей, школа і дитячий сад. Відстань від Лонгйира до Баренцбург — 55 кілометрів, але доріг між населеними пунктами немає, тому дістатися можна тільки на вертольоті або морем. Всю їжу на острів привозять, і ціни на продукти досить високі. Так, скажімо, хліб коштує близько 37 крон (близько 280 рублів), яйця — 50 крон (приблизно 380 рублів). З місцевих делікатесів, які навряд чи ви зможете спробувати десь ще, — стейки з тюленя і кита. Особлива історія з алкоголем — його продають по так званих квот. Спочатку це було придумано для того, щоб шахтарі не спивалися під час полярної ночі. Людина може купити на місяць до 2 літрів міцного алкоголю і близько 24 банок пива. Життя на архіпелазі досить безпечна: багато залишають будинки та автомобілі відкритими. Не так давно був випадок — російський турист спробував пограбувати місцевий банк, однак його затримали через 20 хвилин, оскільки бігти з острова просто нікуди. Небезпека представляють скоріше не люди, а білі ведмеді — яких досить багато навколо, тому багато жителів для самозахисту носять з собою зброю. Один дуже незвичайний момент: на Шпіцбергені не можна народжувати дітей, а також заборонено ховати людей — тут немає кладовища. Жінки відправляються народжувати на материк — у Тромсе, а потім повертаються на архіпелаг. За законом сплачується до 59 тижнів декрету у разі, якщо робочий стаж складає 6 з 10 останніх місяців. Декретні виплати — середнє значення заробітної плати за останній рік. Крім того, батько дитини зобов’язаний взяти 10 тижнів декретної відпустки і теж піклуватися про нього.

Селище Діксон
Найпівнічніший населений пункт Росії — селище Діксон, розташований в таймырском Долгано-Ненецькому районі Красноярського краю на березі Карського моря. У радянські роки Діксон, названий на честь шведського купця Оскара Діксона, був «столицею» Арктики — сюди з’їжджалися вчені з усієї країни, метеорологи, будівельники, військові, полярні льотчики. З початком перебудови все прийшло в занепад, і зараз на Диксоне проживають близько 300 чоловік місцевого населення. Діксон розташований в умовах вічної мерзлоти, тут немає кінотеатрів, супермаркетів, кав’ярень, кафе і інших звичних нам благ цивілізації. Єдиний аеропорт закрили в 2010 році, тому дістатися туди з «материка» можна тільки на вертольоті. На вертольоті ж доставляють продукти в місцеві магазини і все необхідне для життя. Взимку морози можуть доходити до -40 градусів, а пориви вітру сягають 30 м/c, з середини листопада по початок лютого встановлюється полярна ніч. Їздять люди в основному на снігоходах і всюдиходах — на звичайному автомобілі тут не проїдеш. Будинки стоять на палях, щоб споруда не нагрівало грунт і не зміщалося. Зараз у місті є лише школа, кілька магазинів, будівлю міської адміністрації, бібліотека. Лікарні немає — лише один лікар-терапевт, тому в разі хвороби людини відправляють санітарним рейсом до Дудінки. Немає і таких звичних організацій, як ЗАГС або податкова: в цьому випадку також потрібно летіти в Дудінку. Вартість продуктів вище в кілька разів: так, наприклад, пакет молока коштує близько 300 рублів, помідори — близько 700 рублів за кілограм, ковбаса — 1000 рублів.
Затерянные города: как живется в самых удаленных местах планеты? интересное
Иллоккортоормиут
Місто Иллоккортоормиут знаходиться на сході Гренландії, дістатися до нього можна тільки літаком з Ісландії, а потім вертольотом або човном. Иллоккортоормиут — колишня комуна, проживають в містечку трохи більше 400 чоловік. Місто розташоване поблизу гирла фіорду Кангертиттивак, який є найбільшим фіордом у світі — його довжина досягає 350 км, глибина — 1500 метрів. Містечко було засноване у 1925 році Ейнаром Миккелсеном і поселенцями з корабля «Густав Пагорб». Переселенців у ці місця залучили мисливські угіддя, зокрема — полювання на ведмедів і тюленів, а також песця. Зараз місцеві жителі як і раніше полюють, також переважають китобійний і рибальський промисли. Розвивається і туризм, зокрема, туристи приїжджають сюди для відпочинку на дикій природі: поїздки на санях, запряжених собаками, і плавання на каяках.
Затерянные города: как живется в самых удаленных местах планеты? интересное
Адамстаун, острів Піткерн
Село Адамстаун, розташована на острові Піткерн в Тихому океані, вважається наймолодшою столицею світу — тут живуть всього 45 осіб. Почалася історія освоєння острова в далекому 1789 році. Тоді на британському кораблі «Баунті», плывшем в експедицію за хлібним деревом в Тихому океані, спалахнув заколот. Бунтівники залишилися на одному з островів і заснували там колонію. Нинішнє населення острова здебільшого є їх нащадками. Кораблі стали відвідувати острів лише в 1920 році, після відкриття Панамського каналу — для відпочинку і поповнення запасів. В іншому ж Адамстаун існував як у бога за пазухою: ніякі катаклізми, світові війни, революції і світові відкриття його не стосувалися. Тим не менше зараз це цілком сучасний острів. У житлових будинках є електрика і навіть Інтернет, а місцеві жителі їздять на квадроциклах. Продовольство й інші необхідні речі на острів привозить вантажопасажирське судно з Нової Зеландії. Люблять відвідувати острів і туристи — на власних яхтах, або на круїзних лайнерах, віза на Піткерн не потрібно. Готелів на острові немає, тому туристи селяться в сім’ях — проживання та харчування обходяться приблизно в 70 доларів в день. На невеликому острові є власний будинок культури, школа, церква, лікарня і бар. Громадські роботи виконують самі остров’яни, часто поєднуючи кілька різних професій. Наприклад, вчитель, крім школи, також може працювати на пошті, а дантист бути барменом.
Затерянные города: как живется в самых удаленных местах планеты? интересное