Зворотно-поступальний

12

Працювала я в одному навчальному закладі технічним секретарем приймальної комісії — реєструвала бажаючих вступити в храм науки. Траплялися, звичайно, різні абітурієнти, в основному, розсудливі люди, але були й такі, що без сліз не згадаєш.

— А кому можна заплатити, щоб вступити?
(Товариші, нікому! Не вірте ви в цю маячню — навіть якщо є можливість, до приймальної комісії про це вам не скажуть!)

Кілометрові історії про життя, які треба вислухати з ввічливою посмішкою, намагаючись при цьому не викликати незадоволення начальника, який на вас дивиться. Особливо, якщо історії читаються по телефону. Особливо, якщо після цього вже наЕкшн шли абітурієнти забирають документи. Слів немає, одні емоції.

— Чому ми не вчинили?!
(Знаєте, це не до нас питання. І навіть не до декана чи ректора. Вчитися треба було.)

— Яка вам різниця, хто буде платити, зачислите моєї дитини!
— Не можу, від вашого підприємства він не пройшов за конкурсом.
— Зачислите від іншого!

(Шановні абітурієнти, які вступають за цільовим направленням. Воно не є гарантією вступу, повірте! Якщо стоїть питання, кого взяти дівчинку з червоним атестатом або хлопчика без жодної четвірки і п’ятірки, але з «цільовим» — візьмемо дівчинку.)

Якщо на двері приймальної комісії написано, що списки наЕкшн шли в коридорі, значить, вони в коридорі! Не намагайтеся потрапити в порівняно невелику аудиторію всієї натовпом — все одно ви в такій кількості там не поміститеся, а тільки заважаєте секретарям. Вони теж люди, а в тисняві вище ймовірність, що когось не врахують чи щось втратять.

Загалом, ми вас чекаємо і завжди вам раді, але не треба влаштовувати концертів і питати очевидні речі.