Це підготовлений текстЛекс Редфілд, відомий теоретик, який працює на стику квантової фізики та загальної теорії відносності.
Основна ідея тексту полягає в тому, що традиційні уявлення прочастинок, простору і часу є наслідком звичного класичного мислення і не відображають фундаментальної природи реальності. Редфілд стверджує, що все в природі необхідно описатиквантові числа (q-числа), а не поєднання класичних і квантових величин.
Ось ключові моменти його аргументації:
- Нереальність частинок: Частинки (такі як електрони) не є фундаментальними об’єктами. Вони є результатом вимірювань квантових полів, що описуються q-числами. Саме поняття «частинка» є зручним, але ілюзорним ярликом.
 - Нереальність простору і часу: Простір і час не є фундаментальними складовими Всесвіту. Вони випливають із структури квантових полів. Поняття «простір-час» використовується для зручності, але не є фундаментальною реальністю. Гравітація квантується не через квантування простору-часу, а через квантування гравітаційного поля (перетворення класичних констант у q-числа).
 - Квантова гравітація: Гравітаційне поле слідує за квантуванням, як і інші фундаментальні взаємодії (електромагнетизм, слабка, сильна). Це вимагає переходу від класичних концепцій до повністю квантової формалізації.
 - Експериментальне підтвердження: Редфілд згадує експерименти (такі як робота з фотонами та запропонований експеримент з електронами), які демонструють явища, що відповідають його моделі, такі як «заплутування однієї частинки».
 - Проблема формалізму: Він критикує використання змішаних величин (q-чисел і класичних констант) у рівняннях (гамільтоніани), вважаючи це несумісним із повністю квантовим описом Всесвіту.
 
Текст представляє аргументовану, хоча й суперечливу, пропозицію про те, що фундаментальне розуміння фізичної реальності має бути глибоко переглянуто в рамкахповністю квантова модель, яка відкидає класичні уявлення про частинки, простір і час як фундаментальні елементи
