Вчені витягли найдавнішу РНК, яку коли-небудь виявляли, з 40 000-річного шерстистого мамонта на ім’я Юка, знайденого у вічній мерзлоті Сибіру. Відкриття майже втричі перевищує попередній рекорд, пропонуючи рідкісний погляд на молекулярний стан вимерлої тварини на момент її смерті.
Безпрецедентна безпека
Юка, який вважається найкращим зразком шерстистого мамонта з коли-небудь виявлених, був знайдений у 2010 році. Хоча ДНК було успішно виділено з останків старого мамонта, РНК набагато крихкіша і швидко розкладається після смерті. Здатність витягти РНК з Юки є винятковою, враховуючи її вік і той факт, що зразок ненадовго розморозили під час транспортування.
Значення РНК
РНК забезпечує моментальний знімок активності генів на момент смерті. На відміну від ДНК, яка кодує план життя, РНК показує, які гени були включені та функціонували. У зразках м’язів і шкіри Юкі дослідники виявили активність генів, пов’язану з метаболізмом і клітинним стресом, що відповідає насильницькій смерті, ймовірно, від нападу печерного лева.
Дивовижне відкриття: Юка був самцем
Аналіз також виявив дивовижну деталь: Юка, яку раніше вважали жінкою, насправді була самцем. Незважаючи на дивовижний стан збереження зразка, визначити стать 40 000-річного зразка не завжди легко.
Наслідки для реконструкції вимерлих видів і майбутніх досліджень
Хоча вилучена РНК безпосередньо не сприяє спробам відтворити вимерлі види (наприклад, проект дикого вовка), вона надає цінну інформацію про функцію генів у мамонтів. Розуміючи, які гени контролюють такі риси, як густе хутро, вчені зможуть краще вдосконалити підходи до генної інженерії.
Межі збереження стародавніх молекул
Фахівці визнають, що вилучення РНК такого віку є надзвичайним досягненням. Умови, необхідні для цього — швидке заморожування, тривале поховання у вічній мерзлоті та ретельне лабораторне поводження — навряд чи можна відтворити в багатьох інших зразках. Хоча в майбутньому може бути виявлено більш давню РНК, це дослідження розсуває межі можливого.
Виділення РНК з Юка є видатним досягненням, яке пропонує унікальне молекулярне вікно в життя і смерть плейстоценового шерстистого мамонта. Отримані дані демонструють потенціал для вилучення функціональних біомолекул із стародавніх останків навіть за складних умов.
