Англійська королівська сім’я відома найбагатшою в світі колекцією ювелірних виробів. Одне з найулюбленіших прикрас нині царюючої Єлизавети II – дивовижної краси тіара. Одягаючи її, королева прагне підкреслити багатство Британської імперії. Однак, насправді кожна поява Єлизавети II в цьому вишуканому головному уборі – справжній гімн російською ювелірам, адже дорогоцінну прикрасу – не що інше, як легендарна «Володимирська тіара», що раніше належала династії Романових.
Розкішний весільний подарунок для нареченої Володимира Олександровича Романова, гідний принцеси
У 1874 році Великий князь Володимир Олександрович подарував своїй нареченій, герцогині Марії Олександрійської Елізабете Елеонорі Мекленбург-Шверинской, весільний подарунок – неймовірної краси тіару, виготовлену майстрами відомого Ювелірного дому Болін. Прикраса було виконано в традиційному для кінця ХІХ століття стилі, в основі якого – поєднання діамантів і перлів. 15 перевитих кілець, оздоблених діамантами найчистішої води, зверху з’єднані хвилястою алмазної стрічкою. В центрі кожного кільця – витончена підвіска з великою перлиною каплевидної форми. У цій прикрасі Велика княгиня Марія Павлівна (так стала називатися німецька принцеса після заміжжя) блищала на прийомах, які влаштовувалися в палаці і заміському маєтку князя Володимира Олександровича, і затьмарювала пишністю імператорські бали в Зимовому палаці.
Доля Марії Павлівни та її коштовностей після падіння царської влади
Герцогиня Мекленбург-Шверинская славилася великою любителькою дорогоцінних каменів, особливо діамантів і сапфірів. Вона володіла прекрасним смаком, тому її величезна колекція відрізнялася розкішшю та витонченістю і становила гідну конкуренцію зборам ювелірних виробів вдовуюча імператриці Марії Федорівни. Бунтівні події 1917 роки змусили Марію Павлівну виїхати на Кавказ. Вона не виключила, що може виникнути ситуація, коли доведеться емігрувати за кордон, а там прожити без коштовностей буде складно. Тому до того, як покинути Петербург, Велика княгиня з суто німецькою передбачливістю подбала про своїх прикрасах. В особистих апартаментах Марії Павлівни, розташованих на другому поверсі Володимирського палацу, було обладнано сховок. Туди і помістили її улюблені ювелірні вироби, у тому числі й весільний подарунок Великого князя Володимира Олександровича Романова. Всього в сейф вирушило 244 прикраси: намиста, брошки, сережки, діадеми – на суму в кілька десятків мільйонів фунтів стерлінгів. Перебування Великої княгині на Кавказі затягувалося, надія на повернення в рідні пенати ставала все більш примарною. Все частіше виникало питання про те, як добути цінності з відчуженого Тимчасовим урядом Володимирського палацу, і вирішити його самостійно жінці було не під силу. Допомога прийшла в особі давнього друга, англійця Альберта Стопфорда.
Операція Альберта Стопфорда з «порятунку» тіари
Англійський аристократ Альберт Генрі Стопфорд був вхожий в кращі будинки руської знаті. Офіційно він перебував у Росії в якості дипломата, однак це було лише прикриттям його розвідувальної діяльності. Крім того, Стопфорд був досвідченим бізнесменом, що спеціалізується на коштовності й антикваріат. Любов до творів ювелірного мистецтва дозволила йому знайти спільну мову і потоваришувати з Великою княгинею. Влітку 1917 року, таємно зустрівшись з Марією Павлівною в Кисловодську, Альберт Стопфорд отримав від неї точні вказівки про місцезнаходження скарбу і розробив зухвалий план його викрадення. Переодягнувшись у жіночу сукню, Стопфорд проник в охороняється особняк князя Володимира Олександровича і пробрався на другий поверх в апартаменти Марії Павлівни. Керуючись інструкціями княгині, він знайшов у її будуарі картину, за якою знаходився замаскований сейф, відкрив його і вилучив всі цінності. Користуючись дипломатичною недоторканністю, Альберт вивіз скарб в Лондон, де, будучи людиною слова, зберігав його до тих пір, поки Марія Павлівна з дітьми не емігрувала з Росії в Європу.
Як «Володимирська тіара» потрапила в колекцію британських монархів?
В лютому 1920-го, не дочекавшись поліпшення політичної ситуації в країні, Марія Павлівна втекла з Росії. У вигнанні вона прожила недовго, померши у серпні того ж року у Франції. Згідно із заповітом, унікальна колекція ювелірних виробів була розділена між її дітьми. Синам Кирилу, Борису і Андрію дісталися, відповідно, перли, смарагди та рубіни, дочці Олені – діаманти. Вона ж успадкувала і знамениту «Володимирську тіару».
Тяжке становище, в якому незабаром виявилася принцеса Олена Володимирівна далеко від батьківщини, змусило її розлучитися з частиною сімейних реліквій. У 1921 році значна частина виставлених на продаж коштовностей перейшла в руки королеви Великобританії Марії Текской, бабусі Єлизавети II. Королева Мері, пристрасна любителька вишуканих прикрас і тонкий знавець ювелірної справи, пишалася своєю колекцією коштовностей і без коливань виклала величезну суму за жадану «Володимирську тіару», про красу якої в Старому Світі ходили легенди. Отримавши у власність розкішний витвір ювелірного мистецтва, про який вона давно мріяла, Марія Текська вирішила зробити його універсальним, придатним до більшої кількості її вбрання. Для цього для тіари був виготовлений другий комплект підвісок – із знаменитих так званих кембриджських смарагдів, яким була надана каплевидна форма. У 1953 році тіара перейшла у спадок до внучки королеви Мері, нині царюючої Єлизаветі II, і стала її улюбленою прикрасою. Сьогодні англійська королева Єлизавета II продовжує хизуватися во «Володимирської тіари». А питання про те, наскільки історично справедливо, що унікальною прикрасою, створеним для жінок російської імператорської династії, володіє королівська сім’я Великобританії, залишається відкритим.
