Щось дивне знаходиться на поверхні Плутона. Те саме виявлено на Титані. І ніхто поки що не може сказати, що це за речовина.
Атмосфера Титану щільна, що нагадує задушливий туман із азоту та метану. Вивчення його поверхні – завдання складне, майже неможливе без правильного обладнання. Однак, якщо ми хочемо знайти там ознаки життя, нам треба розуміти місцеву хімію. Саме хімія дає нам відповіді на всі запитання.
І тут на допомогу приходить космічний телескоп Джеймс Вебб.
Бруно Безар з Паризької обсерваторії та його команда проаналізували отримані дані. Вони використовували спектроскопію — мистецтво спостереження, як світло поглинається, відбивається чи випромінюється. Хімічні речовини залишають свої відбитки пальців у спектрі світла. Більшість із них, принаймні.
На Титані вчені виявили вузьку смугу відсутнього світла. Певна довжина хвилі зникала у тумані. Потім вони звернулися до Плутона. Холодний Плутон. Порожньому, сухому Плутону, чия атмосфера в 15 000 разів тонша, ніж у Титану.
Вони побачили те саме. Ті самі довжини хвиль поглиналися поверхнею планети. Щоправда, на Плутоні цей сигнал був ширшим та розмитим. Немов одне й те саме слово, написане тремтячою рукою.
На перший погляд, це не має сенсу.
На Титані є озера з рідких вуглеводнів. На Плутоні — лише крига. Один є супутником, інший – карликовою планетою. Умови тут * кардинально * різняться. І все-таки атмосфери цих світів мають спорідненість душ. Обидві насичені азотом. Обидві покриваються метановим туманом, що осідає на поверхню. Там йдуть хімічні сніжні бурі, шар за шаром.
«В обох випадках ми спостерігаємо хімію, за якої утворюються частинки туману, здатні випадати у вигляді снігу», — каже Безар.
Ймовірно, це і є місцем народження загадкової речовини. Сніг падає, накопичується та трансформується.
Дослідники здійснили порівняльний аналіз. Вони взяли спектри з лабораторних баз та архівів. Відомі види льодів. Відомі атмосферні сполуки. Кожен потенційний кандидат на роль цієї речовини.
Жоден із них не підійшов.
Ну, якщо бути точним, кілька варіантів виявилися близькими.
Можливо, відомі молекули змішані із чимось ще. Можливо, розмір частинок матеріалу на Плутоні відрізняється від розміру Титану. Фізика впливає результат. Але жоден збіг не був точним.
«У нас є кілька кандидатів, – зазначає Безар. — Це буде не звичайне з’єднання. Хоч би яким воно виявилося, це стане сюрпризом».
В астрономії слово «сюрприз» означає лише одне: «у нас немає жодного поняття».
Що робити далі? Є три кроки.
По-перше, дослідники заглиблюються у аналіз нових даних JWST. Вони намагаються точно визначити, де саме ховається ця речовина у корі Титану. Геологія може допомогти. Якщо ви знаєте, де воно мешкає, можна припустити, що його оточує.
По-друге, лабораторні досліди. Вчені візьмуть речовини, що дають «приблизний збіг», і змінюватимуть умови. Стискають їх. Змінюють параметри. Подивляться, чи співпаде спектр.
По-третє, довгострокова перспектива.
Космічний апарат NASA “Dragonfly” стартує в 2028 році. Він приземлиться на Титані у 2034 році. Він полетить над поверхнею. Він візьме проби ґрунту. Можливо, він нарешті вирішить це завдання. А може, зробить її ще більш заплутаною.
Чи ми хочемо знати, що це?
Мабуть, так.
Бо інакше ми сліпі. Сліпі до хімії, яка може породжувати життя. Або знищувати її. Плутон сидить у темряві, зберігаючи свої секрети. Титан прихований під помаранчевою пеленою. Два світи, одна загадка.
І десь у льодах і тумані щось чекає, щоб отримати своє ім’я.
Хочете більше? Підпишіться на Launchpad, щоб отримувати останні новини про екзопланети, погодні явища та пошук позаземного життя. Приєднуйтесь до Нейтана Мейна. Дослідіть невідоме.
