З 1917 року російськими називається лише той народ, який до революції офіційно іменувався великоросами (великоросами). В Російській імперії вважалися росіянами як нинішні росіяни, так і українці (малороси) та білоруси. Форма «русский» як самоназва народу – досить пізня, вперше з’являється не раніше XVII століття. До цього часу слово російська було прикметником, похідним від назви країни “Русь”. Наприклад, «руська (спочатку – руська або роуськая) земля», «російська держава» і т. д. Але російська людина звався русином (русинкой). В Білорусі, яка стала називатися так офіційно з кінця XVIII століття (коли Катерина ІІ перейменувала землі колишнього великого князівства Литовського, що увійшли в Росію за результатами розділів Речі Посполитої), в попередні століття самоназви, похідні від Русі, були практично витіснені самоназвою «литвин». На Україні ж самоназва «русин» трималося значно сильніше. Це було пов’язано, насамперед, з тим, що в часи Київської Русі ім’ям Русь позначалися переважно землі нинішньої України. На це звернули увагу ще російські історики XVIII-XIX століть. В літописах, коли вони розповідають про події XI-XIII століть, часто зустрічаються вирази «поїхали в Русь», «повернулися в Русь» тощо, причому під Руссю мається на увазі тут тільки частину території, заселеної давньоруською народністю. Радянський історик Б. А. Рибалок окреслив цю літописну Русь як лівобережжі Середнього Дніпра, басейни Десни і Сейму, а також невелику ділянку правобережжя Дніпра з Києвом. На цій підставі він побудував гіпотезу, що назва держави Русь походить від племінного союзу з цим ім’ям, який населяв зазначені землі ще в VI-VII ст., і пов’язував з ним назву річки Рось. Але більшість істориків, а також майже всі лінгвісти не підтримали дану гіпотезу. Як би те ні було, у часи воєн України за незалежність, в XVII столітті, назву «русский» тут було поширене не менше, ніж «український», і між ними не було ніякого протиріччя. Одне іншого не виключало. Коли гетьман Виговський підписував з поляками в 1658 році гадяцький договір про унію, то в ньому українська держава офіційно іменувалося «Гетьманство Російське Українське». Коли Росія приєднала лівобережну Україну та місто Київ, назвала ці землі «гетьманством Малоросійським». Малою Руссю або Малою Росією назвали Україну (Південну Русь) на Заході в XIV-XV століттях, а потім цю назву було сприйнято, як і багато з Заходу, в Росії. Серед самих українців (русинів) воно зовсім не було в ходу. Найдовше, як ні парадоксально, самоназви «Русь, русини» трималися на Західній Україні. Коли в 1848 року в Австрійській імперії почалися революційні події, то, за прикладом інших слов’янських народів, був самоорганізований і народ Західної України. Його недовго проіснував політичний орган, який засідав у Львові, називалося Головною Руською Радою. До початку ХХ століття багато жителів Галичини називали себе русинами, а в Закарпатті це самоназва панувало до приєднання цієї області до Української РСР у 1945 році. Отже, зрозуміло, що назви «русин», «руський» і т. п., від пізнього Середньовіччя до нашого часу, це спадщина часів Київської Русі. Але звідки спочатку взялася ця назва? Найпоширеніша гіпотеза свідчить, що Руссю звалися ті нормани (скандинави), або варяги, яких східні слов’яни закликали до себе княжити (згідно з літописною версією), або які самі завоювали східних слов’ян (як багато хто історики трактують це літописна звістка) наприкінці IX століття. Підтвердження цьому знаходять не тільки в словах літописів, але й у тому, що шведи до недавнього часу називалися фінами Ruotsi, що перекладалося як «веслярі»: значить, приходили вони коли-то на гребних флотилія. Однак звернемо увагу, що навіть згідно з цією версією нормани ніколи не називали самі себе Руссю! Крім того, жодне відоме в історії скандинавське плем’я так теж себе не називав, і ніде в Скандинавії немає топонімів з коренем Rus! Яким же чином тоді це ім’я могло стати самоназвою (нібито) підпорядкованого їм величезного народу? Зате вкрай показово, що багато середньовічні джерела називають русів, що правили в Києві, ругами або ругиями. А назв, спільнокореневих з цим, в Європі тих часів налічується кілька! По-перше, це острів Рюген у балтійського узбережжя Німеччини, він же острів сорт руяна поморських слов’ян. Саме звідти, згідно багатьом дослідникам, і були покликані варяги – Рюрик з братами (якщо вони не були зовсім вже вигаданими персонажами). Руки аж до Х століття жили і в прикордонній області між нинішніми Австрією та Угорщиною (та ще довго носила назву Ругенланд). Нарешті, імена історичних областей Руерг і Руссільон на півдні Франції теж чуються схожі співзвуччя… Збігу це? Настільки широке поширення імені Русь—Ругія на карті ранньосередньовічної Європи породило версію, згідно з якою це було назвою не якогось конкретного народу, а військової, дружинної касти. Сама ж назва походить від загального індоєвропейського кореня «яскравий» («червоний») або «світлий», що знову-таки, на думку прихильників такої гіпотези, вказує на військові заняття даної групи. Втім, не виключено, що це міг бути і один народ, розкиданий Великим переселенням народів по великих просторах. Адже опинилися ж приазовські алани в V столітті аж у Північній Африці! А ось де народ Русь жив спочатку, а також безпосередньо перед тим, як заснувати державу зі столицею в Києві, і з якими іншими народами він перебував у родинних стосунках – це поки що загадка. Можливо, її ніколи і не вдасться вирішити повністю.
