Розповідає фотограф Олександр Химушин:
Дев’ять років тому я зібрав рюкзак і відправився в подорож по всьому світу. З тих пір я побував у 84 країнах. У подорожі я зрозумів, що найдивовижніша частина світу — це люди.
Три роки тому мені в голову прийшла ідея фотопроекту «Світ в особах», який розповів би про красу і різноманітність світу через портрети звичайних людей. Особливо людей з тих далеких місць, де ще живі місцеві традиції і культура. З тих пір я зробив тисячі знімків у всьому світі. Останні півроку я фотографував людей з корінних народів Сибіру.
Сибір величезна: вона майже в два рази більше Австралії, на 30% більше США, Канади або всієї Європи. Це одна з останніх незвіданих областей в світі. Звичайно, всі чули, що Сибір дуже холодна і малообитаемая, але що ми знаємо про людей, які там живуть?
За півроку я наодинці подолав 25 тисяч кілометрів, щоб побувати у віддалених куточках Сибіру: від Байкалу до берегів Японського моря, від безкраїх степів Монголії до найхолоднішого місця на землі — Якутії. І все це заради того, щоб зберегти обличчя і традиції місцевих корінних жителів з різних народів. Тут є великі етнічні групи, що переважають у своїх регіонах, але в той же час багато народності знаходяться на межі зникнення: аж до того, що у них залишилося всього 100 чоловік. Зовнішній світ про них майже нічого не знає.
Якутка (самоназва — саха).
Эвенкийская дівчинка з північним оленем.
Ульчийка (самоназва — нані).
Ульчийка.
Евен (до 1931 року народ називали тунгусами).
Дівчинка з народу ороки (самоназва — уйльта).
Якутка.
Эвенка.
Нівх.
Бурятка.
Сойотская дівчина.
Эвенка.
Негидалка (самоназва — элькан бэйэнин, тобто «місцеві люди»).
Тазка.
Айн.
Бурятська шаманка.
Шэнэхэнская бурятка.
Эвенка з дитиною.
Русскоустьинка.
Чукчанка (самоназва — лыгъоравэтльат).
Орочон.
Нанайка.
Ульчи.
Бурят.
Евен.
Орочанка.
Юкагирка.
Семейская жінка.
Удэгеец.
Удэгейская шаманка.
Тофалар (колишня назва — карагасы, самоназва — тоъфа).
Тувінец.
Якутська шаман.
Долганка.
Бурятський чернець школи Гелугпа.
