Сталін і Черчілль розмовляють на зустрічі союзників в Ялті, 1945 р
Бесіду Сталіна і Черчілля переводить Володимир Павлов, який залишився на конференції в Ялті єдиним перекладачем з радянської сторони, тому що другого перекладача Бережкова відкликали — СМЕРШ з’ясував, що його батьки пішли з Києва разом з німецькими військами.
Павлов (другий зліва) переводить розмову Молотова з Рузвельтом, який прилетів на конференцію в Ялту
Володимир Павлов — людина, який доторкнувся до світової історії. Переводити Сталіну він став, коли йому ледь виповнилося 24 роки. У серпні 1939 р. Павлов брав участь у переговорах Молотова з Ріббентропом в Москві. Він перекладав під час підписання секретного протоколу про розподіл Польщі та захоплення Прибалтики, і в 1989 році, коли вся ця історія спливла, залишався єдиним свідком того заходу і вважав за потрібне написати про це записку до Міністерства закордонних справ СРСР. Павлов брав участь у роботі всіх трьох конференцій союзників під час війни — у Тегерані, Ялті та Потсдамі.
Павлов (в центрі) супроводжує Молотова і Вишинського.
Після зустрічі в Москві Павлов був призначений першим секретарем повпредства СРСР у Німеччині. Під час візиту Молотова в Берлін 12 листопада 1940 року, коли відбулась зустріч радянського наркома з Гітлером, Павлов знову виступав у ролі перекладача. Він зазначив мляве, дуже неприємне рукостискання фюрера, долоню якого була вологою і холодною. Як перекладач сказав, що «Гітлер завжди говорив самостійно, без підказок, мова його була плавною, логічною. Видно було, що людина він здатний».
Держсекретар США Едвард Стеттиниус, посол СРСР у США Громико, нарком закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов і перекладач Володимир Павлов.
Володимир Миколайович згадував, що зі Сталіним йому було працювати легше, ніж з Молотовим. На відміну від останнього Сталін вмів здаватися дружелюбним з підлеглими, а до Павлову взагалі ставився з симпатією. На багатьох фотографіях того часу «особистий перекладач вождя», природно, опинявся поруч з ним. Але, ледь побачивши фотографа, завжди намагався відійти в сторону. Сталін нерідко сам тягнув його за рукав в кадр. Він цінував його ерудицію, освіченість, скромність.
Павлов на задньому плані між Сталіним і заступником наркома закордонних справ Травневих під час засідання учасників конференції союзників у Ялті.
Втім, від жартів вождя Павлову було не по собі. Так, на одному з прийомів у вузькому колі Сталін раптом заявив: «Світла голова у товариша Павлова. Багато знає. Чи Не пора їй в Сибір?». На конференції в Ялті обсмикнув Павлова, який хотів щось узяти з обіднього столу: «Ми сюди не їсти приїхали, товаришу Павлов!». Як-то після закінчення однієї із зустрічей з Черчіллем Сталін покликав Володимира Миколайовича і сказав: «Ви неправильно переклали те, що сказав Черчілль». Професійна гордість Павлова була зачеплена, і він мимоволі посмів заперечити: «Ні, товариш Сталін, ви ж чули: перекладач Черчілля Бірс сказав, що я все правильно переклав». У цей момент увійшов Берія, підійшов до Сталіна і запитав з усмішкою: «Ну що, посадимо?». «Тобі б усе садити так садити, Лаврентій. Ти готовий посадити. З ким працювати будемо?» — відповів Сталін.
Павлов переводить розмову Молотова з Рузвельтом і Черчиллем.
Однак, гарне розташування Сталіна нерідко і захищало Павлова. Під час прийомів та бенкетів він зовсім не пив, щоб була можливість нормально працювати. Одного разу Берія намагався його «накачати»: налив йому склянку горілки і проголосив тост за здоров’я товариша Сталіна. Павлов тим не менше навіть не пригубив. Вождь заступився: «Відчепися, Лаврентій! У нас ніхто нікого не примушує. Якщо не хоче, нехай не п’є».
Рузвельт прибув в аеропорт Саки у другій половині дня 3 лютого 1945 р. і затримався на двадцять хвилин, щоб зустріти Черчілля. Володимир Павлов в центрі знімка.
Це була їхня перша зустріч після Тегеранської конференції.
Павлов переводить розмову Молотова з американським генералом Джорджем Маршаллом (другий праворуч).
За роботу на Ялтинській і Потсдамській конференціях Павлов в 1945 році був нагороджений орденом Британської імперії.
Павлов працює на зустрічі Черчілля в аеропорту Саки.
Павлов між Молотовим і Черчиллем.
Після війни Володимир Павлов поїхав радником посольства СРСР в Англії. Отримав звання Надзвичайного і Повноважного посла СРСР, очолив Європейський відділ Мзс, був членом його колегії, став кандидатом у члени ЦК КПРС. Коли Сталін помер, Молотов, який Павлова не любив, тут же звільнив його з Мзс і пізніше розповідав:
До виходу на пенсію в 1974 р. Володимир Павлов працював головним редактором видавництва «Прогрес». Тоді вже мало хто пам’ятав, що він був особистим перекладачем Сталіна і Молотова. Помер Володимир Миколайович в 1993 році, залишаючись переконаним сталіністом.
Дякую
