Взагалі, про сервіс можна говорити багато. Але мова, мабуть, не про нього. А про ту чудову категорії людей, які ніколи не скаржаться.
Вам нахамили в магазині? Ну подумаєш… Ні, не подумаєш, треба поставити хамло на місце, інакше незабаром вона почне ще більше нахабніти, перестане виконувати свої обов’язки, але буде одержувати ті самі гроші.
Ви почули в підвалі дзюрчання води? Ну це не моя справа. Ні, ваше! Ви повинні зателефонувати в аварійку і пояснити. Тому що потім можливо із-за цього тихого дзюрчання вам доведеться сидіти без води або опалення пару тижнів разом з усім домом, тоді як причина витоку може усунутися за пару годин без шкідливих наслідків.
У вас засмітилися фільтри і ви платите в рахунку за «поточний ремонт»? Ну чого я буду майстра викликати? Берете і викликаєте — це його робота прийти до вас і допомогти. Ви платите за це свої гроші. Або ось ще — дати йому грошей. Ні, хочете, щоб я заплатила? Приберіть відповідний рядок в офіційному рахунку комунальних послуг, будь ласка, я одразу віддам.
Скільки вже можна не скаржитися і терпіти? Я раніше дивувалася, як же так, у моєї бабусі постійно вода, опалення, то ще з чимось неприємності. Переїхала до неї. І що? Ніхто з сусідів за дві години не заявив про те, що в підвалі тече. А звук був дуже гучним. Варто було мені повідомити, як тут же примчав майстер і відремонтував. І ніяких проблем з водою. Зламався ліфт? Що роблять наші громадяни? Намагаються чинити самі, мовчки ходять по сходах. Подзвонити? Не.
Я не закликаю скаржитися на все і всіх, але будь ласка, давайте все ж будемо повідомляти комунальним і ремонтним службам про проблеми. А то неможливо так і далі терпіти.
