Глобальні кліматичні переговори завершилися в Бразилії цими вихідними остаточним рішенням, яке широко критикували як надто слабке, щоб мати значний вплив на прискорення зміни клімату. Результат відображає глибокі розбіжності між країнами, особливо щодо переходу від викопного палива, основної причини підвищення глобальної температури.
Ключовий висновок: попередження про бездіяльність
Остаточна заява, опублікована на саміті COP30, містить жахливі попередження про ескалацію небезпек бездіяльності, включаючи більш часті та інтенсивні хвилі спеки, посухи, повені та лісові пожежі. Однак він не містить явних зобов’язань щодо скорочення або припинення видобутку нафти, газу та вугілля. Цей результат можна вважати перемогою нафтовидобувних країн, таких як Саудівська Аравія та Росія, які активно чинили опір формулюванням, орієнтованим на їхні основні експортні товари.
Розрив: історія проти сучасної відповідальності
Переговори були зірвані через розбіжності щодо історичної відповідальності за викиди парникових газів. Багато африканських і азіатських країн стверджують, що західні країни, які першими розвинули промисловість і викидали найбільше за весь час, несуть унікальну фінансову відповідальність за вирішення проблеми зміни клімату. Ці дебати заблокували прогрес щодо механізмів фінансування та справедливих рішень. Хоча близько 80 країн виступали за конкретний план відмови від викопного палива, коаліція не отримала підтримки від великих економік за межами Європи.
Що це означає: Критичний провал лідерства
Відсутність твердих зобов’язань на COP30 підкреслює критичний провал глобального лідерства. Без рішучих дій щодо відмови від викопного палива, вчені попереджають, що планета й надалі буде стикатися з прискореним руйнуванням. Актуальність кліматичної кризи вимагає не просто попереджень, а й негайних скоординованих дій. Триваючий глухий кут у переговорах викликає серйозні питання щодо здатності світу вчасно запобігти найгіршим наслідкам зміни клімату.
Нездатність досягти більш міцної угоди на COP30 — це не просто дипломатичний провал, це ознака того, що міжнародна кліматична співпраця слабшає саме в потрібний час.
