Працюю охоронцем в магазині будматеріалів. Я дівчина — але хіба це дозволяє вам, чоловіки, наді мною знущатися?
— Дитинко, я знаю, ти хочеш обшукати мене! (Пафосна поза «обличчям до стіни, руки вгору», посмикування сідницями).
— Дівчина, а ви за скільки продаєте?
— А скільки за годину?
— Я беру ту форму, яка на вас. Де тут каса?
Таке далеко не завжди. Але і просто перли теж трапляються.
— Дівчина, а жива кішка або опудало? (Вона вылизывается! Опудало, блін!)
— А кішка теж продається? (Угу. Тисяча баксів за задню лапу. Так, така блохастий і так дорого.)
Дивує ще й те, що люди, здається, страждають на вибіркову сліпотою. До людини у формі охоронця звертаються з проханнями продати те чи інше. Лише один чоловік за п’ять місяців здогадався запитати: «А ви продавець?»
Будь ласка, не звертайте на охоронця уваги. Мало того, що йому так спокійніше, так і догану за відволікання від своїх службових обов’язків він не отримає.
